Британець, який приїхав у Хмельницький на волонтерському позашляховику, воюватиме за Україну в складі інтернаціонального легіону

Разом  з автомобільною валкою, якою щотижня відвозить на передову гуманітарні вантажі та посилки від рідних нашим воїнам хмельницька «Волонтерська пошта» , відправився  на бойові позиції на Харківщину британський легіонер доброволець Тейлор. До речі, Тейлор прибув в Україну на джипі,  який   придбали в Британії за благодійні кошти. Джип  –  для українських воїнів, а сам британець   віднині воює   за Україну в Інтернаціональному легіоні оборони УКраїни.

Напередодні поїздки на передову з Тейлором ( це псевдо легіонера) вдалося поспілкуватися журналістам. Як професійний військовий,  він був небагатослівний, втім  була й інша причина:  це  було його перше в житті інтерв’ю, до того ж у незнайомому середовищі, адже спілкуватись з нами допомагала  перекладачка волонтерка  Христина.   Наш співрозмовник – у щільній балаклаві,  яка закриває все обличчя, форменому  військовому обмундируванні, і, треба сказати, що нинішня  екіпіровка наших українських захисників нічим не відрізняється  від форми інтернаціональних легіонерів.  

– З якого міста ви до нас прибули, пане Тейлоре?

– Я британець, але  я є сумішшю різних національностей, різних народів, і не визнаю расизм як форму існування. Хочу воювати за Україну, захищати  жінок, дітей українських, як захищав би своїх рідних. Це моя, власне, ініціатива, я професійний військовий. Мені 43 роки, у мене є двоє дітей.

– Скільки служите, чи маєте досвід бойових дій?

–  Маю понад 5 років військового досвіду. Я не приїхав із власною зброєю. Ми не можемо провозити зброю з собою, її отримаю в легіоні.  Моя військова спеціалізація – стрілець.

– Чи знаєте бойову ситуацію, яка вас очікує?

–  Я не очікую, що їду на екскурсію. Те, що я бачив в новинах, це – дуже масштабний жах, це терор в прямому розумінні. Дуже багато помирає невинних людей. І я приїхав боротися за свободу України і за свободу цивілізації взагалі.

–  Коли прийняли рішення їхати в Україну? Що стало відправною точкою?

– Як тільки росія напала на Україну, я відразу почав думати про те, що я можу зробити , вже маючи воєнний досвід, і це допомогло мені прийняти остаточне рішення. Поки в мене не було дітей, для мене  не було проблемою  брати участь у подібних бойових операціях. А тепер, у зв’язку з тим, що я батько, мені було важко дітям пояснити, коли вони плакали і просили не їхати.  Не розуміли цього рішення. Я їм сказав, що чоловік іноді має робити те, чого робити зовсім не хочеться, але він повинен. Бо таким чином  рятується добро на цьому світі. Але Бог мене веде. і якщо він мене довів до цього рішення, то вестиме й далі. 

– Як ви спілкуватиметеся, адже англійську у нас знають мало?

– У нас, військових є свої знаки, які всі розуміють. Навіть якщо немає спільної мови, як такої. Комунікація є завжди.

–  Скільки людей в Британії донатять  військову допомогу для України?

– Деталей не знаю, але  пожертви від дуже багатьох людей. Україна не самотня,  їй насправді співчувають всі.

– Чи був вже досвід спілкування з українськими військовими?

– Так, на першій українській заправці, після перетину кордону з Польщею.  Був сильний дощ, заливав  двірники на склі,  потрібна була зупинка. І вирішив зупинитися на заправці. Не знаючи мови, я  не міг нічого запитати. На жаль, я більше знаю, як поводитися з різною зброєю, ніж із звичайною цивільною машиною, як заправитись на українській заправці. Але там були українські військові. І хлопці зрозуміли мене, допомогли, показали все. Розмовляли з півгодини, хлопці були дуже вдячні, позитивні, ми прощалися з обіймами. Такі моменти запам’ятовуються надовго.

–  Що ви знаєте про ситуацію в Україні?

–  Знаю менше, ніж хотілося б, бо російської пропаганди досі дуже багато на Заході. Тому особистий, реальний досвід розуміння ситуації я  здобуватиму на полі бою. Я не розумію, чому досі,   у ХХІ столітті, коли світ цивілізований,  люди повинні воювати з іншими?  Чому діти не можуть вільно гратися надворі? Ходити до школи?  Це несправедливо, коли сьогодні в людей хочуть відібрати свободу. З того досвіду, який я маю, всі люди підтримують Україну, вони проти війни, бо не розуміють, навіщо росіянам чужі країни? Україна, безперечно, жертва, їй співчувають і дуже симпатизують. Ми захоплюємося, як и український  народ захищає свою Батьківщину – навіть мирні старики, жінки, діти. Це неймовірно. Просто за всім цим спостерігати – це неправильно, потрібно допомагати. Мене з першої хвилини, як я перетнув кордон, українці сприймали, як свою людину, як брата. І за цих людей варто воювати, і коли доведеться, віддати життя. Але Україну ми не віддамо.

– Ви знали, що опинитеся в Хмельницькому?

– Я спочатку мав потрапити до Львова,  але були з машиною певні неполадки, і я вирішив,  що не можу передати бійцям машину, яка має проблеми. Авто має бути справне. Це як зброя: якщо ти даєш бійцеві несправну зброю,  вона його не захистить.  Я мав впевнитися, що ця машина  потрапить справною на фронт.  І британські волонтери, які постійно на зв’язку з  українськими, в тому числі й з хмельницькими  волонтерами, запитали, чи не зможуть  тут  оперативно все полагодити. Хмельничани погодились відразу,  пообіцяли швидко все налаштувати, за добу. І так і  вийшло. Завтра ми виїжджаємо.  Я вже дуже хочу потрапити на фронт. Відправляюсь туди разом з хмельницькими волонтерами.

Про міжнародну комунікацію волонтерів розповів керівник «Волонтерської пошти» БВ «Волонтери Поділля» Віталій Підгайчук.

«Ми постійно комунікуємо з іноземними організаціями, і завжди є класні результати у вигляді допомоги нашим військовим. Це і авто, і обмундирування, і медичні аптечки.  До речі, на передову відправляється не лише джип, який веде Тейлор, а й британський автомобіль «Швидкої допомоги». Він зараз проходить необхідний огляд, і відразу, наступною поїздкою – на позиції.  Як ми зустрілись з Тейлором? Як правило, ці авто  вже на кордоні перехоплювали наші водії, чи виїжджали за кордон. Ми не знали першопочатково, що цей чоловік прямує на автівці на нашу передову і його вже чекають в Харківській області.  Тепер  ми    з нашою »Волонтерською поштою» доставимо його за призначенням. Аби джип був у належній формі, вчора відвезли його на СТО, там проведуть техогляд. Ми стараємося максимально усувати ти всі проблеми, ви ж самі розумієте, що цьому джипу не по асфальту доведеться їздити».

Як розповів Віталій, загалом «Волонтерська пошта» відправила на фронт понад 120 автівок, понад 10 з них – з Британії. А щодо Тейлора, то хмельницькі волонтери вже не вперше зустрічаються з іноземними легіонерами, допомагають їм. За можливості, їм влаштовують зустрічі з пресою.  Це дуже мотивує наших людей, переконує,  що Україна має реальну людську підтримку. Як конкретно в особі   цього позитивного британця, який думає так, як ми, і  приїхав сюди знищувати терористів, захищати нашу незалежність і світ від рашистської навали. До речі, Свої інтерв’ю легіонери   погоджують зі своїм керівництвом. А загалом,  Україну іноземні добровольці пізнають не лише   в окопах передової.  За добу перебування на Хмельниччині Тейлор відчув щирість і відкритість українців,  зізнався, що йому дуже сподобалася також  українська кухня, а особливо – неймовірна  зіньківська ковбаса.

Нагадаємо, до Інтернаціонального  легіону, створеного після повномасштабного вторгнення росії в Україну, приєдналися добровольці з 55 країн світу. В легіоні є представники з усіх континентів, навіть таких далеких, як Бразилія, Південна Корея, Австралія. Втім, найбільше американців та британців, за ними йдуть поляки та канадці. Крім того, до легіону приєдналося чимало представників країн Балтії, північних країн, зокрема Фінляндії. Інформація про загальну кількість легіонерів є конфіденційною. Інтернаціональний легіон входить до складу ЗСУ  та фінансується з оборонного бюджету. Це стосується всіх витрат на проживання, зарплати бійців, зброї та амуніції. Є додаткові благодійні кошти від приватних донорів, насамперед, західних. Зібрані на різних платформах кошти витрачають виключно на обладнання для наших бійців, яке не входить до стандартного військового пакету, що видається ЗСУ, і потрібне на полі бою, але не фінансується через державні канали України. Як пояснили в Генштабі, всі іноземці, які воюють за Україну, прийняті добровільно на військову службу за контрактом. А з 1 березня Україна запровадила безвізовий режим для іноземців, які хочуть вступити до Інтернаціонального легіону оборони України.

Тетяна Слободянюк