Леонід Шерстинюк: “Молюся і пишу українські ікони”

Персональну виставку ікон “Молімося за Україну” в обласному художньому музеї знаний хмельницький митець, заслужений художник України, професор Леонід Шерстинюк присвятив 33-річчю Незалежності України. Символічно: в експозиції — 33 ікони, написані автором у різні роки, починаючи з 2000-х.

Виставку ікон в художньому музеї відкрили у День Державного Прапора. Так сакральна та державна символіки поєднали молитву та наше життя в спільній любові до України і в спільній боротьбі за українську перемогу над злом. У часі це майже збіглося з іншою символічною подією: 24 серпня Президент України підписав закон про заборону російської церкви в України.

Надтривалий, довжиною у понад 400 років, шлях гонінь, виживання й утвердження Української помісної церкви, зокрема української ікони, її знищення, поневіряння в хащах московського царату, згодом кремлівського комунорежиму, простежується в роботах, які автор обрав для персональної виставки. Її головними акцентами стали національні традиції іконопису, що вирізняють українську ікону з-поміж інших, та авторські композиції на сакральну тематику з культовими писанками та вишивкою. Загалом враження від побаченого — величезний позитив і хвилююча гордість за духовну культуру і характер нашого народу, що й відображено в іконописних сюжетах Шерстинюка, очищених від нашарувань “канонів” російської церкви. А нині до української ікони, яка впродовж багатьох століть захищала українців, спрямовуються щирі молитви за наших захисників та Україну.

Писанкова спорідненість

33 ікони — і стільки ж особливих історій їх прояви і обставин, що вели митця до власних відкриттів в українському сакральному мистецтві, яким захопився ще у 1996 році, пронизаному традиціями і символами народності. Хоча в творчому доробку талановитого художника понад 300 ікон на різну тематику, для виставки автор обрав саме ті, які, на його думку, є найвиразнішим втіленням української духовності. Вражаючою рисою ікон є їх олюдненість, схожість ликів святих з типажами українців. “У роботах Леоніда Шерстинюка канонічне письмо збагачується виразними національними мотивами у вигляді декоративних елементів на одязі святих; з їх ликів зникає суворість, аскетизм, лінія губ набуває вітальної чуттєвості, вони ніби олюднюються”, — зазначила кураторка виставки Марина Заславська.

У “Старозавітній Трійці”, в іконі “Во спасіння” — образ великодньої писанки, яка, власне, символізує Україну, котра несе свій хрест, як і кожна людина. Писанка піднімається до раю, бо Україна відродиться. По боках шляху, з піднятими вгору руками, застигли в молитві люди. Молитва та віра — це те, що неможливо виміряти чи осягнути фізично, а лише відчути серцем. Це й стало лейтмотивом виставки.

Цей символічний образ великодньої писанки ідейно об’єднує тематичне розмаїття біблійних сюжетів, пом’якшує канонічні рамки. У “Різдві Христовому” постать Богородиці у вишитій сорочці, зображена в еліпсоїдній орнаментальній рамі, наче на округлій поверхні писанки. В неї вписуються фігури ангелів зі “Старозавітної Трійці”, які сидять за розписаною орнаментом стільницею, де замість чаші — писанки. На одязі янголів теж є елементи української вишивки. Янголи стоять за одним столом, вкритим одним рушником. “Це символ того, що Україна є цільна і неподільна”, — розповідає митець. Як і в народній іконі, у сюжетах авторських також з’являються зображенням птахів, тварин, рослин (“Покрова Богородиці”, “Творець світу”). Вчитель Леоніда Шерстинюка Володимир Овсійчук, професор ЛНАМ, зазначив: “Кожна виконана ним ікона відзначена іконографічною новизною, емоційним барвистим ладом, змістовним образним рішенням та надзвичайно витонченим й віртуозним виконанням”.

Врятована Коржовецька ікона

Окрім написання ікон, Леонід Шерстинюк уже понад три десятиліття, ще із часів студентства в Львівській національній академії мистецтв (1984-1989), займається реставрацією як храмів, так і ікон. Часто у занедбаних церквах доводилося знаходити справжні перлини сакрального живопису, а нерідко й рятувати давні безцінні ікони, які використовувались у побуті як звичайні дошки. Усе, що можна відновити, вдихнути життя, стало місією Леоніда Шерстинюка, і на його рахунку немало врятованих цінностей, які знову служать людам, стають окрасою відроджених храмів.

Недарма центральний майданчик виставки займає особлива робота — відреставрована велика за розмірами (1,5х1 м) ікона Пресвятої Богородиці Іверської, написана на кипарисовій дошці в грецькому Афоні понад 200 років тому. Її з уцілілих шматків реставрував Леонід Шерстинюк для чоловічого монастиря в селі Коржівці Хмельницького (раніше Деражнянського) району. Звідси й привезена на виставку. До речі, цей Коржовецький храм минулого року перейшов під юрисдикцію ПЦУ. Автор розповів, що за радянських часів елементи ікони використовували, як …підставку для швейної машинки. “Одна жінка з села принесла мені спочатку шматочок ікони Богородиці. Потім, десь через тиждень, привезла ще три дошки”, — розповів автор. До речі, світлини цих напівзруйнованих часом “дощок” — на експозиційній вітрині поруч з відновленою іконою. А на її задній стінці збережений автограф, залишений афонськими живописцями у 1899 році.

Головна ікона кафедрального собору

Із іконою Покрови Пресвятої Богородиці на арці кафедрального собору на Кам’янецькій для Леоніда Шерстинюка, як для усіх нас, хмельничан, пов’язані особливі події. Йдеться про бурхливий перехід громади Свято-Покровського кафедрального собору, який був довгі роки у юрисдикції московського патріархату, до Православної церкви України. Тригером для блискавичної церковної переміни стало побиття священником упц мп українського воїна у храмі 2 квітня 2023 року. Саме Леоніду Шерстинюку було доручено оновити головну арочну ікону, яка втратила вигляд, полущилася, до того ж була написана за російськими канонами, на вході до кафедрального собору. Шерстинюк представив новий образ Богородиці в дусі сучасної української ікони. “Написав акриловими фарбами, які довго не вигорають. Промені, німб та написи — золочені. Додав елементи української вишивки, що є характерним для моїх робіт”, — розповів автор. Ікона була освячена у 2023 році і з того часу прикрашає головний вхід до собору.

“Художник живий, поки його роботи присутні на виставках, поки він творить, поки працює, поки після себе щось залишає. Дав собі слово, що писатиму тільки ікони, поки триватиме війна. Бо зараз молитися треба і писати ікони”, — зізнався митець і зазначив, що свої роботи не продає, бо планує об’їздити з виставкою всю Україну. А в художньому музеї виставка “Молімося за Україну” триватиме впродовж місяця.

Тетяна Слободянюк