Жахіття, що вимагає покарання

За інформацією Офісу генерального прокурора України, в Україні наразі офіційно встановлено 303 факти сексуального насильства, зумовленого війною. За даними ООН, незареєстрованих випадків у понад 20 разів більше. У Хмельницькому відбувся круглий стіл, присвячений питанням боротьби з сексуальним насильством, пов’язаним з військовим конфліктом (СНПК), та виконанню вимог Стамбульської конвенції.

Проєкт “Інформаційна кампанія з питань протидії домашнього насильства та СНПК в секторі безпеки і оборони” реалізується громадською організацією “Тепло рідних сердець” за підтримки Українського жіночого фонду. Захід зібрав експертів, представників сектора безпеки, громадських організацій та місцевої влади. Мета зустрічі — посилити обізнаність представників правоохоронних структур та сектору безпеки і оборони щодо ідентифікації СНПК та підтримки постраждалих.

Один з найжахливіших, цинічних злочинів війни — сексуальне насильство, яке калічить не лише фізично, а й морально, психологічно. Ментальні рани не загоюються, не рубцюються протягом усього життя. Про пережите не всі жертви згодні розповідати, тому що, крім болю і приниження, людина відчуває величезний сором, який важко здолати і відкритися. Але те, з чим жертви (жінки, чоловіки, діти) діляться переважно з психологами, вражає, паралізує уяву. Тому замовчувати такі трагедії — це залишати злочинців непокараними.

“Вона мовчала два роки. Жінка поважного віку, вже за 60 років, — пригадує одне зі звернень Олена, кейсменеджерка Центру допомоги врятованим. — Кати знайшли її у підвалі, витягли до будинку, змушували готувати їм їжу. Це був ще березень, холодно, її, одягнуту у зимове пальто, роздягали і ґвалтували. Жінка навіть не знає, скільки чоловіків її ґвалтували, більше десяти. А людина поважного віку, жінці за шістдесят… Це жахіття продовжувалося декілька днів. Вона не могла нічого вдіяти, тільки постійно плакала. У неї було відчуття великого сорому. Людина в маленькому селищі боялася, що на неї будуть тицяти пальцями. Але знайшла в собі сили і подзвонила до нас. Зараз ця людина вже соціалізована, почала посміхатися”, — розповідає працівниця Центру допомоги врятованим.

І таких історій, каже пані Олена, дуже багато. Сексуальному насильству під час російсько-української війни в окупації піддавалися як жінки, так і чоловіки. “Чоловік потрапив у полон, з нього дуже знущалися. Були і тортури, цигарками випалювали на сідницях букву Z… Дуже сильно постраждав. А одного разу його повезли і викинули в полі, автоматом перебили пальці на руках, зґвалтували і залишили повністю роздягнутого в полі”, — розповідає про один із недавніх випадків пані Олена. Каже, чоловік наважився розповісти психологам свою історію, а поштовхом звернутися до спеціалістів стала сім’я. Нині він починає життя по-новому.

Чому загарбники під час війни вдаються до насильства на сексуальному ґрунті? Чому це є надважким воєнним злочином? Як Україна встановлює факти сексуального насильства, скоєного під час російсько-української війни? Та як допомагають в Україні жертвам зґвалтувань? “На круглому столі учасники відповідали на ці запитання, головну увагу приділили правам постраждалих від СНПК за національним законодавством, — розповіла голова ГО “Тепло рідних сердець” Леся Стебло. — Українське право гарантує доступ до медичної, психологічної допомоги, а також захист від повторних випадків насильства. Діє низка програм реабілітації, які допомагають постраждалим повернутися до нормального життя. Звернутися по допомогу можна через гарячу лінію 15-47, яка працює цілодобово”.

Які форми СНПК визначає Стамбульська конвенція? Як зазначила Леся Стебло, військові конфлікти часто супроводжуються зростанням випадків сексуального насильства, яке в таких умовах набуває особливих, жорстоких форм. СНПК включає згвалтування, сексуальне рабство, примусові шлюби, проституцію та інші види сексуальних злочинів, що використовуються як інструмент війни. Це не лише воєнний злочин, а й серйозне порушення міжнародного права.

Також у цьому питанні Україна ратифікувала в 2022 році Римський статут, що стало ще одним важливим етапом у забезпеченні справедливості для постраждалих. Римський статут є основою діяльності Міжнародного кримінального суду (МКС), який притягує до відповідальності за геноцид, воєнні злочини та злочини проти людяності. Це важливий крок для покарання винних у СНПК та інших воєнних злочинах. У чому відмінність СНПК від загального сексуального насильства? Згідно з Міжнародним кримінальним судом СНПК тісно пов’язане з війною та військовими діями. Це не просто злочин проти окремої людини, а засіб впливу на громади, населення або навіть на ворога. СНПК має глибокі наслідки як для постраждалих, так і для суспільства в цілому. Тому його викорінення потребує комплексного підходу.

Які результати інформаційної кампанії з протидії домашньому насильству, що має тенденцію до зростання в умовах війни, і СНПК, яку системно здійснює ГО “Тепло рідних сердець”? Як ідеться на сторінці організації у соцмережах, проведено низку тренінгів для представників сектора безпеки та оборони. Залучені експерти проводили навчання для курсантів прикордонної академії, поліцейських та рятувальників. Анкетування учасників до та після тренінгів допомогло оцінити рівень їхньої обізнаності та підготувало ґрунт для подальшого впровадження стандартів Стамбульської конвенції у громадах Хмельницької області.

Тетяна Слободянюк