Наші вічні захисники і почесні громадяни
Найважливішим заходом 28 вересня, у День міста, стало вручення 72 родинам полеглих Героїв відзнак “Почесний громадянин Хмельницької громади”. Посмертно.
Як і в попередні роки, урочиста церемонія вручення відзнак родичам: батькам, дітям, дружинам, братам та сестрам героїв — почесних громадян, відбулася в обласному музично-драматичному театрі ім. М.Старицького. Невпинні хвилюючі мелодії перериваються лише тоді, коли зі сцени лунають історії звитяжців: звідки родом захисник, скільки йому було років, в якій бригаді або військах служив, на якому напрямку загинув, а з великого екрана у зал по-земному щемно простираються вічні погляди із фронтових світлин…
“Воїни, завдяки яким є ми, наші діти, наше місто… Воїни, які життям заплатили за майбутнє України. Наш борг перед їхніми батьками, дітьми, сімʼями не виміряти. Немає такої відзнаки чи нагороди, яка би зрівнялася за цінністю із життям найкращих воїнів нашої громади, — зазначив міський голова Олександр Симчишин, вручаючи родинам полеглих Героів посвідчення почесних громадян та подарунки. — Раніше ми присвоювали звання “Почесний громадянин” людям, які живуть, працюють та розвивають наше місто. Але з 24 лютого 2022 року ми, на жаль, присвоюємо це звання лише посмертно. Вручення цих відзнак — це найменше, що можемо зробити в пам’ять про загиблих військових і з подяки родинам нашим героїв”. За рішенням сесії міської ради, до відзнаки передбачена одноразова виплата — 20 мінімальних заробітних плат. Нині це 160 тисяч гривень.
Історія кожного з героїв, які поповнили когорту почесних громадян, яких віднині 489, вражає. Адже кожен з них віддав життя у розквіті літ, чимало так і не встигли завести сім’ю, виховати дітей, продовжити свій рід. Наймолодшим Почесним громадянином міської громади став 18-річний нацгвардієць, “азовець” Павло Фостик, який загинув у травні 2024-го. У серпні йому виповнилося б 19… Загалом хлопець пройшов вісім місяців військової служби. Випускник Хмельницького НВК №2 (тепер ліцей №2) ще у 17 років мріяв про військо, але через надто юний вік хлопцю відмовляли. А 18-річним приєднався за контрактом до 12-ї бригади оперативного призначення НГУ “Азов”. Брав участь в бойових діях на Донеччині. На жаль, 12 травня Павло Фостик загинув. “З початком повномасштабної війни він хотів до “Азову”. Подавав заявку в 17 років, але йому сказали, що рано ще. Коли Паші виповнилось 18, він вже був на навчаннях, — розповів брат Ілля. — Від рідних лише чекав підтримки. Мама переживала, відмовляла Павлика, але він всім казав: “Я чекаю від вас підтримки. Це мій вибір”, і ми поважали його вибір”. Похований юний герой на Алеї Слави в Раковому.
Отримали відзнаку за сина батьки 34-річного героя Віктора Сікорського. Коли на їхню рідну Херсонщину зайшли окупанти, родина переїхала до Хмельницького, а Віктор у вересні 2023-го став до лав ЗСУ. Служив у бригаді морської піхоти. Воїн загинув від осколкового поранення під час виконання бойового завдання 1 грудня 2023 року на рідній Херсонщині. В нього залишились дружина та дві малі донечки. “Ми не могли перебувати в окупації, бо в нього мала дитина. Дружина була вагітна другою дитиною, мала народжувати. У квітні минулого року ми приїхали сюди, у Хмельницький. Вітя одразу тут пішов до військкомату. Я патріотка, завжди говорила, що нам треба захищати свою Батьківщину. І він це говорив, повторював кожного разу. Казав: “Що я своїм дітям буду казати? Я ніколи в житі не буду ховатися”. Його мобілізували, хоч він і в армії не служив”, — розповіла сестра Ірина Малишева.
Вони всі мріяли виховувати дітей, дбати про свої сім’ї, жити і працювати у рідному місті. Просто жити і любити без почестей і відзнак… Їх війна зробила Героями, і наші звитяжці варті найвищих відзнак, почестей і вшанування. Такий закон пам’яті, людяності і вдячності всіх нас, живих.
Тетяна Слободянюк
