“Поверніть Героїв з полону”: акції болю й надії
У Хмельницькому понад сто людей, переважно близьких родичів військовополонених та зниклих безвісти, взяли участь у щотижневій акції “Поверніть Героїв з полону”. Це вже 119-а така акція, яка триває понад два роки.
Холодна мряка, яка опустилась на місто в п’ятницю, не зупинила людей, які долучились до акції не лише з міста, а й з різних куточків області. Адже тут, у середовищі людей, де кожен знає, що таке біль, і кожен плекає надію, родичі полонених та безвісти зниклих військових знаходять взаєморозуміння , підтримку, діляться пошуковою інформацією і разом закликають усіх небайдужих людей почути їх голос, не бути байдужими. “Щоразу на нашу на акцію приїжджають нові люди, які шукають, надіються знайти своїх близьких, бо, на жаль, війна триває, кількість полонених і безвісти зниклих збільшується. Ми вже бачимо запити з територіальних громад Хмельниччини, де на місцях люди теж виявляють бажання виходити на подібні акції, і це правильно, бо тим потужніший буде наш голос”, — каже координаторка акції, волонтерка Леся Стебло.
Чоловік хмельничанки Наталі, яка взяла участь у акції, вважається безвісти зниклим з липня 2023 року. “Обіцяв перед позицією, коли ішов на вихід, подзвонити. Завжди, коли повертався, телефонував, що все добре, що повернувся. Віримо, чекаємо його додому”, — каже вона. Впродовж двох років приходить на акцію Світлана, переселенка з Маріуполя. “У мене двоє синів, військових Маріупольського гарнізону. Один служив у теробороні, другий — в Нацгвардії. Обидва в полоні вже більше двох з половиною років. Старший був на Азовсталі, молодший — в іншому місці, теж у Маріуполі. Коли нацгвардійці виходили з оточення, він з ними потрапив у полон”.
Тетяна майже щоп’ятниці приїздить із Кам’янця-Подільського. Розповідає, що її чоловік вважається безвісти зниклим. “Ми з надією віримо, що він живий, що він в полоні. Останній раз, коли виходив на зв’язок — 22 січня 2023 року — він йшов на бойове завдання. Сказав, що повернеться обов’язково і передзвонить. І я живу цим — що він повернеться”.
У хмельничанки Тетяни чоловік вважається безвісти зниклим, хоча він загинув на
Харківському напрямку ще на початку року. Побратими чоловіка розповіли, що тоді через
щільність обстрілів його тіло не забрали, і до цього часу немає можливості забрати». В іншої
учасниці, Людмили, в полоні третій рік перебуває зять. На акції ходять разом з донькою. “Хлопці вийшли з так званого почесного полону з Азовсталі і ми досі нічого не знаємо про його долю”.
Наразі, за офіційними даними Координаційного штабу з питань поводження з
військовополоненими, у полоні досі перебувають понад три з половиною тисячі військовослужбовців. Але десятки тисяч людей, і цивільних, і військовополонених, перебувають у статусі зниклих безвісти.
У межах обмінів між Україною та РФ додому повернули 2681 українського військового і 147 цивільних. 18 жовтня Україна провела 58-й обмін військовополоненими з російською стороною, у результаті якого додому повернулись 95 українських військових. Також 18 жовтня в Україну повернули тіла 501 загиблого українського військового. На жаль, точна кількість українських військових, які перебувають в російському полоні, не відома, хоча про тортури заявили понад 90 відсотків полонених, які повернулись в результаті обмінів. На вимоги і заклики української сторони росія не зважає, а Міжнародний комітет Червоного Хреста не справляється зі своїм мандатом на території рф.
Тетяна Руса
