Подільські метаморфози художника з Лисичанська
Виставку графічних робіт “Метаморфози” графіка-монументаліста з Лисичанська Луганської області Миколи Склярова відкрили у Хмельницькому обласному художньому музеї. В експозиції — понад 30 ілюстрацій до сюрреалістичних художніх творів, алегоричні, філософські та містичні сюжети, в яких людські образи поєднані з природою, що живе своїм таємним життям, і портрети жінок-переселенок.
Всі представлені роботи переселенець із Луганщини написав за два останніх роки, живучи в селі Малиничі, куди переїхав у квітні 2022 року. У Хмельницькому це вже друга виставка самобутнього митця, попередня відбулась у червні минулого року в обласній універсальній науковій бібліотеці.
До повномасштабного вторгнення 66-річний Микола Скляров працював у Лисичанську з портретами для пам’ятників — відбивав їх на граніті і працював як художник, брав участь в регіональних та всеукраїнських виставках. Покинути рідне місто його змусила війна. “У Лисичанську вже не можливо було жити. Я пам’ятаю, як йшов вулицею воду набирати, а навколо мене сипалося скло з багатоповерхівок через постійні обстріли, — з хвилюванням згадує художник. — То я взяв з собою светр, кілька речей, документи та побіг на пункт збору евакуації. Так потягом приїхав до Хмельницького”.
Художній світ Склярова — це глибоке занурення у філософські теми, пошуки сенсів — від таємничого далекого минулого до рефлексій на події теперішнього часу, це стан людської душі. Таким символом часу є портрет жінки-переселенки з Макарова. На зеленому тлі, з перетіканням відтінків і барв, привертають увагу два персонажі — літня жінка і кішка, зображені в сірій гамі. Емоційні барви зеленого кольору передають душевну тривогу, сірий — колір втоми і очікування. А ще зелений — це колір життя, його суть. Ідея твору — життя, людяність переможуть всі теперішні біди. Героїнею портрета стала переселенка з Макарова, з якою познайомився Микола Скляров. “Ця жінка дуже багато війни бачила, багато неприємних речей, — розповів художник. — А кішечку, яку побило осколками, вона пожаліла, підібрала і забрала з собою…”. Темі війни митець загалом присвятив кілька виставкових полотен, створених вже на Поділлі.
Про це розповіла розповіла старша наукова працівниця музею, кураторка виставки Марина Заславська: “Роботи написані, в основному, за допомогою графіту і паперу. Дуже мало робіт, які створені в мішаній техніці, де додається колір. У своїх сюжетах він намагається передати вічні питання буття, показати якісь приховані істини. Цікаве те, що в роботах ми бачимо переплетення людей, рослин, тварин, предметів. Все це схоже на фантастичне мереживо”. А сам художник каже, що в творчих пошуках йому допомагають музика, література з міфології та концентрація на самому процесі праці: “Коли я натхненний, то працюю в більшості випадків вночі. Цей час для мене найвлучніший для продуктивної роботи. Тиша та усамітнення неабияк сприяють відвертому діалогу з самим собою. Можу сісти і створити роботу за два дні, а за деякими проводжу години й години”, — каже він.
Його хмельницький період творчості став філософською розповіддю про древню спільність українських традицій, які продовжують “працювати” на генетичному рівні, це своєрідний код, який допомагає зберігати самобутність і духовну силу. Виставка в художньому музеї працюватиме до 2 березня.
Загалом після 24 лютого 2022 року Хмельниччина стала другим домом для багатьох митців з тих областей, які опинилися в тимчасовій російській окупації або щодня знаходяться під ворожими обстрілами. Про це йдеться у повідомленні на сайті Хмельницької ОВА. Практично всі вони мусили залишити свої домівки та звичний уклад життя, але продовжили займатися мистецтвом, більше того, демонструвати свої роботи глядачам, відкриваючи персональні виставки. Зокрема, у ХОХМ вже було презентовано експозиції “Чарівна сила” Оксани Дашивець (с. Новоселівка, Краматорського району), “Маріуполь. Реальність до…” Артема Березнева (м. Маріуполь), “Стежки на полотні” Світлани Макаренко (м. Дніпро), “Фільтри часу” Олени Рубльової (м. Горлівка – м. Київ), “Мандруючи світом” Андрія Кутани (м. Маріуполь — м. Слов’янськ), “Мінливість. Диптихи” Андрія Півня (м. Дружківка).
Нинішні “Метаморфози” — це чергова вдала спроба познайомити хмельницького глядача з творчістю художників зі сходу. Так мистецька Україна зрозумілою нам мовою розповідає про свою унікальність та унітарність.
Тетяна Руса
