Валькірія: «Якби не служба, я б ніколи не опинилася у Донецькій області»
До повномасштабного вторгнення Оксана на псевдо Валькірія була маркетологом: запускала таргетовану рекламу, працювала з різними бізнесами. Нині вона — фельдшерка медичного пункту 18-ї Слов’янської бригади НГУ.
Зізнається: думала доєднатися до війська ще у 2014 році, навіть отримала медичну освіту, та брак життєвого й медичного досвіду змусив відкласти цю ідею. Втім велика війна внесла свої корективи.
Оскільки більшість знайомих Оксани були в Національній гвардії України, дівчина теж вирішила долучитися саме до НГУ. Рідні до її рішення поставилися з розумінням.
«Зараз моє завдання — виїжджати на евакуації як місцеві, так і бойові. Далі ми працюємо вже в маніпуляційному кабінеті, де відбувається допомога хлопцям: ми ставимо крапельниці, робимо уколи, надаємо першу невідкладну допомогу», — розповідає Валькірія. І додає, що інколи допомогу доводиться надавати не лише військовим, а й цивільним. Одного разу екіпаж Валькірії став свідком ДТП, під час якого в одного з пасажирів виникла сильна кровотеча. Та пораненого вдалося врятувати завдяки вправним вмінням медикині.
«Моя порада для цивільних як медика – навчитися користуватися турнікетами та носити їх з собою. Адже ми не знаємо, що буде за 5-10 хвилин, тож кожен має вміти надати допомогу собі та тим, хто поруч», — каже фельдшерка.
Найбільшою мрією Оксани, як і більшості українців, є перемога, життя у мирній країні. А також подорожі — як за кордон, так і Україною.
«На жаль, я мало подорожувала навіть по країні. Напевно, якби не служба — я б ніколи не опинилася у Донецькій області. Оскільки я з заходу країни, то більше подорожувала саме там: гори, Карпати… І не знала, що тут, на Донеччині, така красива природа, такі гарні люди», — зазначає Валькірія.
За інформацією НГУ
