Піднятись, коли немає сил

Коли лунає команда, роздається постріл і куля вилітає в ціль, настає осмислення того, що бігати ти, виявляється, вмієш. А рівномірно дихати – вже не дуже. А стрілятимеш наступний саме ти. І потрібно обов’язково влучити в мішень. В такому ритмі і проходять тренування бійців 36-го Подільського полку Національної гвардії України.

Можна скільки завгодно вважати себе швидким чи сильним, а коли натягаєш бронежилет, шолом, пробігаєш дистанцію, відтискаєшся від землі і валишся без сил, то все про себе розумієш без прикрас. Саме тому гвардійці постійно тренують витривалість і загартовують себе. Щоб підніматись – коли немає сил, стріляти – коли піт заливає очі, споряджати магазини набоями – коли ледь контролюєш дрібну моторику пальців.

«Коли після марш-кидку та силового навантаження пульс зашкалює, головне – правильно оцінити обстановку, зайняти позицію і відкрити вогонь. Тут перевіряється не лише влучність, а й холодний розрахунок, самоконтроль та довіра до побратимів», – ділиться гвардієць на позивний Дукаліс.

Стріляють гвардійці з різних положень, відпрацьовують різні вправи. Мета одна – відпрацювати всі дії до автоматизму. Щоб в потрібний момент спрацювали рефлекси і м’язова пам’ять. Щоб в найвідповідальнішу мить знищити ворога і захистити себе, своїх рідних, свою країну.

Але під час тренувань про це ніхто не розмірковує. Всі працюють на результат. Звучить чергова команда інструктора, стрілець виходить на рубіж відкриття вогню і чергова куля вилітає прямісінько в ціль. І так день-у-день з людини формується воїн, а з колективу – боєздатний підрозділ.

Група інформації та комунікації НГУ