Монумент історії чи маркер москви: у Хмельницькому хочуть демонтувати радянський меморіал Слави

У Хмельницькому з території меморіалу Слави полеглим у Другій світовій війні, що в Дендропарку на Виставці, просять демонтувати пам’ятник радянським солдатам.

Відповідна інформація з’явилося  на порталі місцевих електронних петицій. Автор петиції — громадська організація “Деколонізація. Україна”. Щоб її розглянув виконавчий комітет міської ради, потрібно зібрати 500 голосів. Збір підписів триватиме протягом 90 днів. Як йдеться у повідомленні, подібні монументи вже демонтовано в Львові, Ужгороді, Чернівцях, Вінниці та сотнях інших міст і сіл України. “У нас є сучасні українські герої, на честь яких треба ставити пам’ятники, —зазначається в петиції. — Пам’ятник радянським солдатам у Хмельницькому є одним з головних окупаційних маркерів у регіоні”. Цей радянський меморіальний комплекс — найбільш пафосна ідеологічна споруда минулого. Він складається з семиметрової бронзової композиції — трьох солдатів та партизана, які салютують своїми гвинтівками на честь перемоги. Також комплекс включає 30-метровий титановий обеліск, 7 стел із військовою хронікою радянських битв за визволення області в 1943 році, та список російською мовою військових частин, а спереду — чаша вічного вогню. Сенсацією для хмельничан це повідомлення не стало, адже дискусії навколо цього символу радянсько-московської ідеології точаться з 2014 року, тобто з часу, коли росія розпочала війну проти України, що переросла в повномасштабне кровопролитне вторгнення в 2022-ому, мета якого знищення нашої держави і української нації. І саме ця обставина остаточно змушує нас по-іншому сприймати і трактувати історію Другої світової війни. Та якщо з пам’ятниками вождям комуноепохи суспільство прощалося із правдивою легкістю, а ленінопад ураганом пронісся Україною, то пам’ять про жертви і трагедію минулої війни досі багато родин сприймають, як власну: в тій війні загинуло українців найбільше з-поміж усіх, хто став на боротьбу з німецьким фашизмом. Але згадайте ті встановлені в свій час в Україні пам’ятники та меморіали, присвячені подіям минулої війни: чи десь згадується, промальовується Україна, яка й тоді була найрясніше полита кров’ю українських синів, найбільш зруйнована? І ще інша обставина: відразу ж після перемоги над німецьким фашизмом в срср розпочався московський терор проти українців. Знову репарації, депортації… Половину Західної України вивезли в товарняках у безкраї, чужі простори Сибіру. А скільки загинуло в гулагах тих же українців, які захищали “родіну” від фашистської навали? Історична пам’ять — це фундамент буття нації, держави, зв’язок поколінь. Але пам’ять має бути правдивою, має запрацювати процес переосмислення “спадщини”, нафаршированої імперськими інсинуаціями. А велетенський пам’ятник радянським солдатам, встановлений на Виставці у 1983 році, досі відображає ідеологію москви. І як це комусь не подобалося б, але він таки “вписується” в Закон України про декомунізацію, прийнятий 2021 року. Звісно, долю пам’ятника повинна вирішити громадськість. І цей процес, очевидно, буде бурхливим. Згадаймо лише, скільки реакції викликав торік демонтаж старого радянського танка на Кам’янецькій? Але істинний сенс моральних цінностей в правді і справедливості, і за цю історичну правду ми зараз боремося, за це гинуть наші сини. І чому наші нинішні Герої, які захищали Україну на Майдані, на війні з 2014 року і донині, повинні бути символічно вшановані на тісній Проскурівській, а не найвищій вершині міста, яку займає комплекс радянської слави? Це питання вже назріло в суспільстві, і навіть рік тому в Хмельницькому на меморіалі Слави встановили стелу з написом “Українці ніколи не забудуть кривавих злодіянь російських варварів!” та переліком українських міст-героїв, які чинили мужній опір російським фашистським окупантам у 2022 році. Нову таблицю на пам’ятнику закріпили замість дошки зі згадками про кривавих маршала Жукова та генерала Ватутіна. І ще фактор, майже парадоксальний: із 2014 року стало помітно, що обеліск-багнет біля солдатів та партизана почав загрозливо хилитися вбік. Може, цей скособочений символ, що схожий на радянську гвинтівку, нагадує про безперечну капітуляцію теперішньої москви?

Тетяна Слободянюк