Свідки пам’яті з Бірючого

Хмельницький художній музей уже давно перетворився на місце соціокультурних подій, де все частіше обирають складні, подекуди травматичні, але актуальні теми сьогодення. Серед таких — боротьба зі стереотипами щодо розділення України на Захід та Схід, пошуки власної ідентичності через поглиблену саморефлексію, робота, пов’язана з пам’яттю. Власне, робота з пам’яттю і є одним із пріоритетних музейних напрямів. А саме, формування культурної пам’яті, без якої неможливий подальший розвиток українського суспільства.

Саме таким культовим місцем на мистецькій мапі України з 2006 року є острів Бірючий, на якому щорічно відбувався Міжнародний симпозіум сучасного мистецтва “Biruchiy”. За роки свого існування резиденція стала особливою територією для творчості та колаборацій більш ніж 300 митців та мисткинь із 19 країн світу.

З березня 2022 року ця частина України є окупованою. Вражаючий простір свободи з присмаком солоного моря перетворився на недосяжний безлюдний острів. Все, що нас тепер з ним об’єднує, — це спомини. А ще роботи митців, які там жили і творили. Впевнені, що ці безцінні артефакти стануть вагомими чинниками при формуванні нашої довготривалої пам’яті, яка найбільше впливає на формування ідентичності, без якої не може існувати нація.

Завідувачка науково-експозиційного відділу художнього музею Антоніна Мельничук каже, майже усі артоб’єкти, представлені на виставці, створені упродовж 2014-2019 років. З 2014 їхня тематика змінилась, з’явився аналіз того, що відбувається.

За її словами, у музеї представлений проєкт “В кожну хату — по автомату”. Він пророчий попри те, що створений 2019 року, адже зараз люди будь-яких професій боронять державу.

Жанна Бойчук