“Карітас”: милосердя — це дія

Від початку повномасштабного вторгнення в Хмельницькій міській територіальній громаді реалізовується велика кількість проєктів, громадських ініціатив, спрямованих на вирішення нагальних проблем суспільства. З’являються нові реабілітаційні, кризові центри, соціальні простори, як результат об’єднаних зусиль влади, благодійних організацій, гуманітарних місій та міжнародних партнерів. І якщо частина соціальних просторів ще перебуває в процесі становлення, то благодійний фонд “Карітас-Хмельницький УГКЦ”, заснований Церквою Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ) та міжнародним БФ “Карітас Україна” ще в 2002 році, вже має величезний досвід соціального служіння. За цей час десятки тисяч нужденних отримали матеріальну, соціальну, психологічну та юридичну допомогу у Хмельницькому та області. Очолює благодійний фонд о. Іван Данкевич, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, який зумів за час служіння об’єднати однодумців, місіонерів не лише в місті та області, а й за межами України.

У серпні минулого року в Хмельницькому “Карітасі” в сучасному п’ятиповерховому приміщенні запрацював новий багатофункціональний соціальний простір. “Це результат співпраці наших українських і міжнародних партнерів. Його двері завжди відкриті для всіх, хто потребуватиме допомоги. Також наш простір відкритий і для тих, хто може поділитися допомогою з іншими”, — зазначив директор фонду отець Іван Данкевич. Приміщення приємно вражає сучасним дизайном, затишком, уже цим ламаючи стереотип, що “соціалка” не асоціюється з комфортом і багатофункціональністю. Справді, це простір, де кожна людина почувається гідно і захищено. Тут немає черг із відвідувачів у коридорі, тому що спеціалісти працюють за графіками з людьми, а багатофункціональність соціального хабу дозволяє отримати необхідні послуги на місці. На 1-2-х поверхах — кондитерська та кав’ярня. Врахували потреби молоді з інвалідністю, завдяки цьому вони можуть бути працевлаштовані там. Директор цього соціального підприємства, волонтер Дмитро Величко під час ковіду вів проєкт “На відстані руки”: готував з колегами гарячу їжу, яку доставляли додому самотнім літнім людям з обмеженою рухливістю. Нині сучасна соціальна кав’ярня стала простором, в якому кожен (чи то молода людина, чи то людина похилого віку, чи дитина з інвалідністю) може займатись творчістю, брати участь у конференціях чи отримувати психологічне розвантаження. На третьому поверсі — медичний центр, де працюють сімейний лікар, педіатр. Також тут розміщений центр комплексної реабілітації дітей, який працює як денний стаціонар та надає реабілітаційну допомогу дітям з інвалідністю та ураженнями нервової системи. Соціальний хаб на четвертому поверсі, тут соціальні робітники допомагають самотнім, людям з інвалідністю. Крім вирішення побутових проблем, йдеться про психологічну підтримку та спілкування. Допомагають внутрішньо переміщеним особам, надають соціально-психологічну та педагогічну допомогу дітям. Працюють мобільні команди психологів і фасилітаторів. На 5-му поверсі — хостел для сімей з дітьми з інвалідністю, які прибули на реабілітацію з інших регіонів, так і внутрішньо переміщених осіб, які потребують тимчасового житла.

Загалом у просторі реалізовують понад 15 різних проєктів. Наталія Гринишин, менеджерка проєктів з дітьми, психологиня, очолює проєкти “Діти і війна” і “Сім’я для кожної дитини”. Каже, особливо це важливо в віддалених районах. Бо, до прикладу, в місті працює майже півсотні різних благодійних організацій. “Тому ми працюємо великою мірою в старостатах Хмельницької тергромади, куди не доходять ресурси. Зараз зусилля влади більш спрямовані на допомогу фронту, ЗСУ, а завдання громадянського суспільства — допомогти в соціальних, гуманітарних потребах, підставити в цьому плані своє плече владі, державі”, — пояснює пані Наталя, яка працює в “Карітасі” з 2016 року. — Наша місія — служити кожній людині. Тобто, кожна людина в нас отримує послугу, якої потребує, може відновити свої ресурси чи отримати ресурс, щоб жити далі, Наш “Карітас” входить в мережу католицьких допомогових служб, організацій соціальної роботи та міжнародного розвитку, які працюють більш ніж у 200 країнах світу”.

На сьогодні в просторі працює, крім соціального, й ліцензований медичний центр з надання комплексних послуг. “Ми надаємо первинну медичну допомогу, сімейні лікарі підписують медичні декларації з людьми, скеровують до інших спеціалістів, маємо можливість робити аналізи, надавати ліки. Все безкоштовно, — розповідає менеджерка. — Особлива наша увага, опіка — це діти з особливими потребами, різних нозологій. У нас з 2016 року почав працювати центр для дітей з інвалідністю. 80 відсотків маленьких пацієнтів — це дітки з аутичними розладами. Є з ДЦП, з розумовою відсталістю різні. На жаль, їх кількість збільшується. В 2021 році до нас зайшов проєкт німецького благодійного фонду “Rеnovation”. І так, будуючи приміщення з “нуля”, ми на сьогодні маємо реабілітаційний, медичний, кризовий центри”.

Кожен, хто хоче працювати в соціальному просторі, здобуває профільну вищу освіту — психолога або соціального працівника, фізичного терапевта, ерготерапевта, або вже має таку спеціалізацію. “Карітас” має спільні освітні програми з інститутом соціальних технологій, ХГПА. З початком повномасштабної війни зросла потреба в таких спеціалістах. Якщо у 2022-ому їх було було 24, то нині — 86. Це й прямі спеціалісти, і технічний персонал. “Карітас” активно співпрацює з міською владою, зокрема з управлінням праці і соціального захисту населення у наданні послуг. Вони добре відомі хмельничанам: це соціальне таксі, перевезення людей на візках, супровід незрячих. Також виграли конкурс на соціальне замовлення щодо обслуговування дітей, які мають інтелектуальні порушення.

Психологиня Ірина Карась працює з дітьми і жінками, нині готується до подання на грант Громадських ініціатив міської ради з соціальним проєктом роботи з сім’ями загиблих військовослужбовців. Ірина, вимушена переселенка, дружина загиблого військовослужбовця, командира підрозділу полку “Азов” Євгена Карася, який загинув, захищаючи Маріуполь. І тому знає стан і потреби таких сімей і з власного досвіду.

За проєктом “Сталість і розвиток” створені три дитячих простори в Хмельницькій тергромаді і три по області. “Це психосоціальна допомога дітям шкільного віку під час війни в Україні. Працюємо в трьох освітніх закладах Хмельницького: школах №№21, 22, і 14-ому ліцеї, — розповідає психолог Дмитро Баланюк. — Ми разом з педагогами там працюємо. Надаємо допомога не лише названим категоріям дітей, а й всім працівникам освітніх закладів, батькам”.

У проєкті роботи з дітьми з інвалідністю — психолог, фізичний терапевт, логопед, психолог, соціальні працівники. “Заняття в нас групові та індивідуальні, — розповіла менеджерка Марина Фетісова. — Ми цих дітей інтегруємо в суспільство, працює батьківський клуб, є чат в соцмережах. Коли виставляють діагноз дитині, до прикладу, аутизм, батьки не знають, що в цьому випадку робити, розпач страшенний. Тому ми тут вчимо батьків. І коли батьки вже приймають такий діагноз, вони знають, як з ним далі жити. Фахівці їм малюють маршрут: куди далі, як, рухатись, які, можливо, додаткові треба обстеження, заняття. Це комплексна робота. В Хмельницькому вона на етапі становлення. На жаль, таких категорій, як аутизм, більшає. А приватні психологічні школи не всім сім’ям доступні. У нас же все безкоштовно”.

Для дітей з різними нозологіями обладнані за найсучаснішими методиками соляна і сенсорна кімнати — все за рахунок міжнародних партнерів “Карітасу”. Так само оснащена зала з тренажерами у відділенні фізичної терапії. Досвідчений фізіотерапевт Віталій Першієв працює з дітьми від нуля до 18 років. Основний спектр захворювань — аутичні розлади, синдром Дауна, ДЦП, орфанні . “Діти, в основному, соціалізовані, але є такі, з якими ми перші працюємо. Дуже обережно треба працювати з дітками, в яких епілепсія, бо там поєднується кілька нозологій, і потрібно вибудувати моменти: як, що до чого , щоб не було нападу, вчити батьків, щоб надалі дитина могла давати собі раду. Є діти, в яких дуже важкі ментальні порушення. І ми можемо допомогти цим діткам поступово підійматись сходинками соціалізації, адаптації. Тому дуже важливо працювати й з батьками. Для цього ми розробляємо спільну програму допомоги”, — каже пан Віталій.

Уже чотири роки соціальна педагогиня Ольга Тютюкіна здійснює соціальний супровід сімей, де є діти з інвалідністю. Зазвичай, такі сім’ї кризові, тому їм постійно потрібна допомога і педагога, і психолога. Пані Ольга і її колеги не лише навчають, а й постійно навчаються самі на курсах підвищення кваліфікації, тому що вимоги, потреби змінюються. Нові посібники, підручники, муляжі. Їх також тут закуповують постійно, щоб йти в ногу з часом і з новітніми методиками. “До нас приходять люди, ми навчаємо, і потім чимало з них починають працювати самостійно. От як Юрій Гуменко, нині директор БФ “Ковчег. Україна”. Юрій починав в “Карітасі” як волонтер, тепер маємо й спільні проєкти. Чимало благодійних проєктів завела в “Карітас” психологиня волонтерка Олена Дейна: це інклюзивний дитячий майданчик, перше соціальне таксі, “Рух без бар’єрів” інші. На нещодавній духовній формації волонтерів “Карітасу” пані Олена брала участь як експертка з проблем емоційного і фізичного вигорання, пошук візій та мотивацій”, — розповіла пані Ольга.

Нове в житті “Карітасу” — медичний простір, відкритий у серпні минулого року. За словами медичної директорки Катерини Назарової, ця діяльність законтрактована Національною медичною службою здоров’я з надання первинної медичної допомоги. “В нас працює два сімейних лікарі, які обслуговують понад понад 600 декларантів. У нас немає платних послуг, наша візія — допомога, медичний і духовний супровід, — зазначає медикиня. — Для дітей — групові розвантажувальні заняття з психологом. До речі, в наших лікарів це основне місце роботи”. До послуг пацієнтів — маніпуляційний кабінет, незабаром з’являться комп’ютерні отоскоп, подоскоп, апарат УЗД і холтер.

Воєнний час — це період людських драм та соціальних криз. І мобільні бригади, мультидисциплінарні команди саме зараз довели, наскільки це потрібно людям. За словами кризової менеджерки Віки Боднарчук, мобільною групою з 13 спеціалістів центру постійно виїжджають в громади за запитами правової допомоги, соціальної опіки. Особливо це важливо для внутрішніх переселенців — терміновий пошук житла, відновлення документів, юридична допомога. Щодо домашньої опіки нужденних і паліативної допомоги, тут ці послуги надають шість соціальних робітників і соціальний менеджер. На їх обслуговуванні в Хмельницькій тергромаді перебуває 90 людей.

Більшість хмельницьких проєктів БФ “Карітас” реалізовуються спільно з міською владою. “Ми вдячні за цю активну співпрацю, вона триває роками і охоплює все ширші горизонти. Ми є певною соціальною інституцією, беремо якийсь зразок, апробовуємо його і результати, оцей соціальний продукт, виносимо на громаду, аби залучити ресурси громади на розширення нашої діяльності, — зазначив директор БФ “Карітас-Хмельницький” отець Іван Данкевич. — Я вдячний, що є розуміння, підтримка, є прийняття нашої праці. Війна внесла свої корективи, ми на початку акцентували увагу на ВПО, але й не забували про наших мешканців. Наша місія — шукати засоби і ресурси для всіх, хто потребує допомоги. Але ми зможемо допомогти 20 сім’ям, а якщо буде додатковий ресурс, зможемо допомогти сотні родин. У рамках нашого довголітнього проєкту “Соціальне таксі” з допомогою волонтерів, жертводавців ми нині розширюємо автопарк. Тому що збільшився запит на перевезення лежачих, зокрема, це наші ветерани, і ми зобов’язані їм допомагати. Ми зараз в пошуках “Ambulance”, автомобіля швидкої допомоги, щоб перевозити лежачих людей. Є також супровід медичний, це лікарі нашого медичного центру. Маємо гемодіаліз, вже на завершальному етапі — залучення місцевих ресурсів до реабілітації дітей з інвалідністю. Тому маю надію, що разом ми зможемо більше і ефективніше допомагати. І радіємо, що деякою мірою ми є каталізатором цих проєктів, цих процесів взаємодії”.

Тетяна Слободянюк