Сімейний лікар — найперший порадник
19 травня — Всесвітній день сімейного лікаря.
Нині уже й уявити важко, як це — жити без сімейної медицини. Перші паростки загальної практики сімейної медицини почали зароджуватися в Україні ще у 1997-му. Саме тоді запрацювали перші курси для медиків зі спеціалізації “Загальна практика-сімейна медицина”. Це уже згодом медичні виші розпочали підготовку фахівців сімейної медицини.
Валентина Гесаль, голова групи експертів із загальної практики сімейної медицини, паліативної та хоспісноі допомоги департаменту охорони здоровʼя облдержадміністрації, експерт із загальної практики-сімейної медицини управління охорони здоровʼя Хмельницької міської ради, розповідає, що спеціалізацію із ЗП-СМ пройшла у 1997 році. У 2004 році почала працювати завідувачкою відділення сімейної медицини у міській поліклініці №4. І аж у січні 2017-го у місті було створено два центри первинної медико-санітарної допомоги. Один з ПМСД — №1 — й очолила Валентина Григорівна. Робота починалася фактично з чистого аркуша, однак місто у числі перших в Україні уклало угоду з Національною службою здоровʼя України (НСЗУ). А у 2018-му лікарі почали підписувати декларації з пацієнтами.
І звичні нам з дитинства дільничні лікарі стали сімейними. Зрештою, це визначення і звучить набагато тепліше, адже один з принципів сімейної медицини — максимально наблизити медичну допомогу до населення.
Одним словом, сімейний лікар по-справжньому повинен бути родинним — найближчий друг, найперший порадник, безсумнівний авторитет. За словами Валентини Григорівни, 80% звернень пацієнтів, як правило, починаються і закінчуються на рівні сімейного лікаря, тобто повноцінну допомогу надає саме він. Якщо ж потрібні додаткові консультації, формується електронне направлення і пацієнт скеровується до вузькопрофільного спеціаліста.
“Загалом же сімейний лікар постійно вчиться, він повинен тримати руку на пульсі, самовпевненість тут не допомагає, — каже Валентина Григорівна. — Без професійного розвитку кваліфікованим фахівцем не будеш. Саме тому наші лікарі відвідують різноманітні курси, тренінги. Багато навчальних програм відкрито на платформі НСЗУ. У нашому центрі працюють 93 лікарі, які обслуговують 109 тисяч населення (до повномасштабної війни, до речі, пацієнтів у нас було на 3 тисячі більше). Важливо, щоб лікар був висококваліфікованим.Але, наголошую, так само важливо, щоб він був чуйним, вмів вислухати, поспівчувати. У довірливій бесіді з пацієнтом навіть діагноз легше поставити, приміром, відрізнити депресію від якогось органічного враження. У наших амбулаторіях є скриньки довіри, куди нам відправляють і подяки, і скарги. Ми повністю відкриті для своїх пацієнтів, у будь-який момент будь-хто з них при потребі може звернутися до керівництва центру. Усіх просимо про зворотний звʼязок. Тож і за скарги вдячні — вони допомагають нам рухатися вперед”.
Хмельницький центр ПМСД №2 у тому ж 2017 році очолила Людмила Головко. Саме сімейна медицина формує нові стосунки між лікарем і пацієнтом — надання медичних послуг. Кошти виділяються Національною службою здоровʼя України. “Медикам, — розповідає Людмила Леонтіївна, — треба вміти якісно надати свої послуги. Ми створюємо відповідні умови для пацієнтів, маємо лабораторії відповідного рівня тощо. Також дуже старається міська влада, створюючи й реалізовуючи різноманітні програми для закладів охорони здоровʼя. Ми прагнемо конкурувати з приватними медичними закладами, аби пацієнт ішов до нас. Тому намагаємося ставати кращими. Реагуємо на кожен відгук пацієнтів, виправляємо помилки, якщо вони є.
Безперечно, саме сімейна медицина — оптимальна форма організації надання первинної медичної допомоги.
До речі, завдяки сімейній медицині нам вдалося пережити пандемію коронавірусу, уникнувши високої смертності.
У нашому центрі працюють 120 сімейних лікарів. Чимало серед них молоді.
Про них хочу сказати окреме слово. Окрім того, що вони мають якісну підготовку, вражає креативність у їхній роботі. Особливий контакт налагоджується з пацієнтами молодшого віку та дітьми. Для залучення пацієнтів використовуються усі можливі соціальні мережі.
Понад те, молодим лікарям так само вдається ефективно пропагувати необхідність щеплень за допомогою соцмереж. І це справді працює.
Лікарі розуміють, що пацієнт обирає свого сімейного лікаря не лише за його фаховістю. Головне — бути людяним й викликати довіру. Тоді й пацієнтів буде більше. У результаті виграють і сімейний лікар, і амбулаторія, і Центр”.
Юлія Шекера — одна з молодих сімейних лікарів, завідувачка амбулаторії загальної практики-сімейної медицини №5 Хмельницького центру ПМСД №2. З лікаря-терапевта Юлія Василівна свого часу перекваліфікувалася на сімейного лікаря. Їй це до вподоби, адже саме сімейний лікар — універсальний фахівець, який володіє знаннями та навичками в багатьох сферах медицини. Він повинен дбати не лише про фізичне, а й про психічне та емоційне здоровʼя пацієнтів. Юлія Василівна каже: “Кожен лікар повинен бути спеціалістом, якому можна повністю довірити власне здоровʼя та здоровʼя близьких. У своїй практиці використовую сучасні методи лікування, що базуються на основі доказової медицини. На рівні первинної ланки вирішується більшість питань, з якими до нас звертаються пацієнти. Особливо у разі вчасного звернення. Що робити, щоб пацієнти ішли саме до тебе? Треба ставитися до них так, як би хотів, щоб ставилися до тебе. Бути уважним й чуйним. І постійно дбати про підвищення свого професійного рівня: навчатися, вдосконалювати навички, вивчати суміжні спеціальності, використовувати сучасні методи лікування”.
Зі святом, сімейні лікарі! Дякуємо за вашу роботу.
Тетяна Кірик
