Арт-терапію проводить хмельницька лялька
Хмельницький академічний обласний театр ляльок презентував для дітей-переселенців та їхніх ровесників з Хмельницького соціальний проект « АРТ-терапія»
У глядацькій залі Хмельницького театру ляльок цілковитий аншлаг: усі місця заповнили малюки з батьками. Юні глядачі емоційно , як завжди, реагують за всім, що відбувається на сцені і дружно переживають та радіють за Колобка ( а саме цю відому казку показували в цей день хмельницькі актори-ляльководи), який не лише втікав від усіх, хто намагався ним поласувати, а й у фіналі персонажів казки навіть подружив. І такий фінал інтерпретації символічний: адже переважна більшість юних глядачів — діти з родин внутрішніх переселенців і евакуйованих, які знайшли прихисток у Хмельницькому.
Біля мене з моїм онуком-киянином — матуся з двома доньками-дошкільнятами з Харкова. Розповідає, що понад 50 годин добирались на авто до Західної України. Коли минали Старокостянтинів, стали мимовільними свідками ракетного обстрілу тамтешнього летовища, але сприйняли це майже звично, бо в Харкові було набагато лячніше. За російськомовною говіркою здогадуюся, що поруч з нами — також українці із східних регіонів, і Хмельницький став для них місцем, де війна віддалено нагадує про себе. З житлом харків’янам допомогли волонтери-рієлтори, і харківські біженці зараз мешкають на Інститутській.
Власне, таких драматичних історій втечі від обстрілів та бомбувань можна зібрати безліч, і важливо, що хмельницькі митці влаштовують для наших наймолодших українців мистецьку арт-терапію, необхідну для їх психологічного здоров’я, власне, для дитинства, яке нині обікрали московські орки.
— Восьмого березня ми розпочали соціальний проєкт “Арт-терапія”, — розповіла директорка театру ляльок Ірина Трунова. — Працюємо щоденно, даємо три вистави. Перша розпочинається о 10 ранку, дві наступних — о 12 та 14-ій. У нас різні вистави, тому що в арсеналі нашого театру їх понад сто. Звичайно, хотілося б показати якнайбільше з нашого репертуару, але розраховуємо на те, що цього тривалого часу не знадобиться, бо хочемо перемоги, хочемо якнайшвидше повернутись до мирного життя і ростити наших діток щасливими.
Чи відчувають актори, що нинішні маленькі глядачі, що прибули до нас з тривожних регіонів, травмовані війною? “Знаєте, — ділиться пані Ірина, — вони безпосередні, і коли посміхаються, розслаблюються під час вистави, почуваються щасливими. Бо діти є діти: з Маріуполя, з Харкова, з Києва, Полтави, з Кривого Рогу, Запоріжжя… Це наші рідні діти. І тому намагаємося максимально оточити їх любов’ю, увагою. Працюємо повномасштабно, кожних два дні змінюємо репертуар. Весь колектив об’єднався, ніхто нікуди не виїхав. На сьогоднішній день працює й бебі-театр для найменших, вистави проходять теж щоденно для всіх категорій, не лише для переміщених осіб, а й дітей нашого міста. Приємно, що до нашого проєкту арт-терапії доєдналися краєзнавчий музей, гуманітарно-педагогічна академія, проходять майстер-класи. Якщо є повітряна тривога, ми дітей відводимо в підвальне приміщення. Наші працівники також прихистили в квартирах десятки біженців, переважно, колег акторів зі східних та центральних регіонів. Ми разом робимо все для нашої перемоги”.
На вході до театру волонтери малюкам дарують кольорові повітряні кульки. Арт-класи перед початком вистав влаштовують наші майстри народної творчості — навчають робити іграшки, мотанки. У холі театру розгорнули свою роботу й волонтери, які навчають усіх бажаючих надавати першу домедичну допомогу. Працівники театру ляльок у фойє пригощають малечу солодощами, чаєм , соками. Кажуть, усі смаколики придбали власним коштом. Деякі дітки спочатку відсахуються, насторожуються, коли їм пропонують печиво, цукерки, але швидко адаптовуються і разом з батьками оглядають експонати музею театру ляльок, бавляться у зеленому саду, де є живий куточок з тваринками, птахами, рибками…
До речі, з дня старту проєкту арт-терапію отримали понад 3 тисячі дітлахів.
Тетяна РУСАНІВСЬКА.
