Автор всесвітньо відомого “Щедрика” навчався в Кам’янці-Подільському

Про початок різдвяних святкувань в усьому світі нагадують мелодії українського “Щедрика”, які можна почути в усіх куточках світу англійською, німецькою, іспанською, японською та іншими мовами. “Шедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…” — більшість з нас виросли на цих словах головної різдвяної колядки. Інколи навіть здається, що вона існує стільки, скільки існує світ — є в її мелодиці щось небесне, неосяжне, вічне.

І в цьому є сенс, адже цією щедрівкою закликали весну наші предки ще у дохристиянські часи. А свою популярність мелодія здобула понад 100 років, її написав український композитор Микола Леонтович (1877-1921). Людина неабиякого таланту, син священника, він прожив коротке життя і був вбитий чекістом. Леонтович створив загалом понад 150 музичних творів, але саме різдвяна колядка (1916 р.) отримала всесвітню славу.

Життя і творчість видатного композитора продовжує залишатись “під прицілом” дослідників, і відкривається чимало маловідомих широкому загалу фактів. Зокрема той, що освіту композитор здобув у Кам’янці-Подільському, і про це свідчать документи. Так, у фонді Державного архіву Хмельницької області зберігаються два документи композитора. Це копії свідоцтва про закінчення Подільської духовної семінарії, де впродовж семи років навчався автор “Щедрика”.

Про це “Суспільному” розповів начальник відділу публікаційної та науково-видавничої роботи Державного архіву Хмельницької області Юрій Олійник. За його словами, в одній копії свідоцтва допущена помилка у написані прізвища, а в іншій — щодо років навчання в семінарії. “Дві копії свідоцтва — це атестат, який засвідчує, що Микола Леонтович закінчив навчання у Подільській духовній семінарії. У ньому виставлені оцінки. Є копія, де вказані неправильні роки навчання композитора. У документі написано 1892-1898, а по-справжньому він закінчив семінарію 1899 року. В іншому екземплярі є помилка у написанні прізвища. Якщо звернути увагу на оцінки, то «відмінно» поставлено тільки з предмета, що пов’язаний з музичним мистецтвом, а з інших дисциплін були трійки й четвірки”, — розповів науковець.

За логікою, Микола Леонтович мав бути священником. У Подільській семінарії вчилися його дід і батько, а пізніше — молодший брат Олександр. “Роки семінарського навчання стали поворотними для Миколи Леонтовича у виборі власного шляху та сформували бажання серйозно займатися музикою. У навчальному закладі майбутній композитор вивчав теорію музики й хоровий спів у Є.Богданова, вихованця навчальних класів Петербурзької придворної капели, та І.Лепехіна, диригента чоловічого хору в Кам’янці-Подільському”, — розповів Юрій Олійник.

За роки навчання в Кам’янці-Подільському Микола Леонтович навчився грати на скрипці, фортепіано, деяких духових інструментах. Крім того, почав обробляти записані у селі Білоусівці Брацлавського повіту, куди переїхали батьки, народні мелодії, беручи за взірець популярні на той час обробки М.Лисенка. У семінарії він нерідко керував хором семінаристів, у виконанні якого вперше прозвучали його обробки пісень “Гандзя”, “Ой чия ж то причина, що я бідна дівчина”. Після закінчення навчання Микола Леонтович почав працювати вчителем і продовжував самостійно удосконалювати знання з музики”, — зазначив Юрій Олійник.

Нині задля збереження первісного вигляду на руки відвідувачів видаються не оригінали свідоцтва семінариста Миколи Леонтовича, а їх дві оцифровані копії, адже серед науковців і любителів старовини неабиякий попит на ці документи.

Вікторія Катрич