“Без музики так холодно словам”

Мистецьку програму “Без музики так холодно словам” автор скомпонував з двох частин. У першій звучали пісні у виконанні співака на музику Ольги Богомолець та Олександра Дударя під віртуозні імпровізації лауреата міжнародних конкурсів, гітариста Максима Заводного. “Осанна осені”, “Вечірнє сонце”, “Давня казка”, “Українське альфреско” — ці та багато інших пісень на вірші нашої геніальної сучасниці, на жаль, нечасто звучать з професійної сцени, в культурному медіапросторі, хоча соцмережі останніми роками активно цитують “залізну леді української літератури”, як називають Ліну Костенко за її непохитну позицію.
Водночас інший величезний пласт поетичного скарбу Ліни Костенко — її ліричні, філософські вірші. Тому хмельницький проєкт у цьому сенсі просвітницький. Микола Довгальов обрав вірші, написані Ліною Костенко в різні роки, в яких простежується зв’язок часів і поколінь, краса почуттів і рідної землі, сила нашої генетичної пам’яті. І цій темі автор присвятив наступну складову проєкту. По суті, це поетично-музична колаборація, що майстерно об’єднала авторське читання і сучасну неокласичну музику скандинавського дуету “Secret Garden” та італійського камерного оркестру “Rondо Veneziano”. Вірші і мелодії витончено доповнював відеофільм Марини Левандовської.

Мелодекламація — складний синтетичний жанр, який вимагає від виконавця дотримуватись ритміки мелодії під час читання. Вона створює деталізовані образи, що складаються з візуалізації прочитаного і звукової експресії. І для того, щоб створити такі нові образи, потрібно однаковою мірою володіти мистецтвом декламації і музичною освітою. І автору програми вдалося створити особливу атмосферу, в якій глядач сприймає інформацію на новому рівні: підсвідомому, відчувати слово через музику. Втім тут дуже важливо не втратити смак слова, не “зашліфувати” його музичним, відеосупроводом. “Поезія — це завжди неповторність. Якийсь безсмертний дотик до душі”, — ці рядки-одкровення Ліни Костенко залишались головною мистецькою ідеєю заходу. Участь у цій програмі стала прем’єрою для Марини Левандовської, яка на візуальному рівні передала образи, смисли, закладені в поетичному і музичному творах.

Як і коли з’явилась така ідея, розповів Микола Довгальов: “Вперше я створив цей проєкт у форматі аудіо, в 2015 році, коли мені до рук потрапила книга вибраних поезій Ліни Костенко “Річка Геракліта”. Коли її прочитав, був вражений особливою магією слова. І з’явилося бажання об’єднати цю чудову поезію з музикою. Оскільки я меломан, маю велику колекцію записів на платівках. Маючи досвід озвучення поезії в попередньому проєкті “Шевченко-Pink Floyd”, я відчув, наскільки медитативність лірики Ліни Костенко чудово поєднається з такою ж музикою “Secret Garden” та “Rondо Veneziano”. Підбирав мелодії з десяти компактдисків, щоб музика і вірш поєднувались тематично, ритмічно.

Але я сьогодні хочу зачитати рядки доньки Ліни Костенко Оксани Пахльовської з її передмови до книги “Річка Геракліта”. Бо ці слова — про наш час, про нас: “Кілька років тому один грузин, за фахом історик, переплив Дарданелли зі зв’язаними руками й ногами. На доказ того, що такий вид спорту був колись у Грузії. А що такого? В Україні віками українці перепливають історію зі зв’язаними руками й ногами. Важливо, щоб ми її перепливали й сьогодні. Дуже втомились, і течія зносить, але головне не спинятись: на берегах річки Геракліта пляжів немає…”. Тому цей проєкт — певне занурення в наш внутрішній стан, медитація, яка зараз нам дуже потрібна для того, щоб заспокоїлися наші душі, набралися сил, щоб перемогти всім разом ворога”.

Тетяна Слободянюк