Це — Боже провидіння, а я лише виконавиця

Вона — єдина у світі майстриня, яка винайшла свій унікальний вид вишивання.

Хмельничанка Ніна Гончарук розповідає, що коли їй було три роки, мама показала їй, як створюються візерунки на полотні, дала у руки голку. Та мить і стала для неї доленосною. Бо ж у 12 років дівчинка вже зробила свою першу вишивану картину. Без ескізів, візерунків за номерами, запозичених елементів, і без художньої освіти Ніна Гончарук створює неймовірні та неперевершені картини, які вважають у мистецьких колах своєрідним ноу-хау. Вона ж запатентувала свою дивовижну техніку як “Живопис голкою”.

— Хтось вишиває хрестиком чи бісером, а мої роботи – це вишивка з різними елементами та у кілька шарів. До прикладу, перший шар — акрилові нитки, далі використовую муліне, третій чи четвертий шар — шовкові нитки. Кольори, вигляд картини — наче вона намальована. Але жодної подібної не знайдете.

Загалом наша землячка, заслужена майстриня України створила таких шедеврів майже 350. Робота над кожним триває 2-9 місяців, і тоді з’являється справжнє диво.

— Всі сюжети, епізоди з’являються в моїй уяві. Не запозичаю, не відтворюю інші роботи, а створюю свої, і вони такі єдині. Думаю, Це Боже провидіння, а я лише виконавиця…

З початку 2000-х Ніна Гончарук почала створювати “Вишиту Шевченкіану”. Сьогодні це — 110 вишитих картин, створених за мотивами творчості Тараса Шевченка.

— Читаю-перечитую “Кобзар”, і моя уява малює українські села, природу, образи українських жінок, козаків, і я передаю це на полотно. Пишаюся, що створила одну з найбільших колекцій робіт за творчістю Шевченка у світі. Глибина нашого українського генія – це невичерпне джерело, яким щоразу надихаєшся все більше.

Нині одна з робіт “Шевченкіани” Ніни Гончарук знаходиться у Каневі, місті, де похований Тарас Шевченко. Картину, створену за мотивами “Кобзаря”, Ніна Іванівна подарувала поету Борису Олійнику, під час Революції гідності на Майдані.

А ще одна картина, створена неперевершеною мисткинею, нині у кабінеті президента Естонії Алара Каріса. Виїхавши з сім’єю на початку повномасштабної війни до Естонії, майстриня на знак вдячності вишила картину, на якій зображена будівля парламенту Естонії та Верховної Ради України, під назвою “Разом”. Тамтешні журналісти, мистецтвознавці та вище керівництво країни, були вражені роботою, якій немає аналогів. Недаремно просили залишитися, адже така майстриня — справжній скарб, обіцяли і студію, і галерею. Проте Ніна Іванівна повернулася до Хмельницького.

— Знаю, моє мистецтво лікує, і я маю бути тут, на своїй землі. Лише в Україні надихаюся природою, людьми і попри труднощі, біль, бачу світ прекрасним. Я хочу, щоб мої картини допомагали зраненим душам, були тим еліксиром, який зцілює. Бо зцілює не багатство, а мистецтво, в якому віддаєш людям частину свого серця.

Частину маминого серця отримали дві доньки Ніни Іванівни, яким вона подарувала вишиті картини Матері Божої. А згодом Богородиця із маленьким Ісусом стала сердечним дарунком для її онучки.

— Вірю, що ці картини стануть оберегом для моїх любих дівчаток, що вони будуть під захистом Матері Божої…

Майстриня згадує, як одного вечора в її уяві з’явився Спаситель у білих одежах. І вона почала втілювати цей образ на полотні, використала сім кольорів ниток, які створюють ефект переливання.

— Бог обдарував мене таким талантом, що можу дивувати людей, нести їм радість. І відчуваю в цьому потребу.

І образ Христа, і колекція картин із зображенням церков — це її своєрідна подяка Всевишньому за такий дар.

— Коли я побачила Андріївську церкву в Києві, таке дивовижне небо над нею, то мені аж дух перехопило. Ця велич і ця краса так надихнули мене, що взялася за роботу, від якої важко було відірватися, хоч вона дуже складна. Зрештою, кожен із храмів на моїх вишитих полотнах – це про любов, добро, совість. Про наше життя, за яке я дякую Богу.

“Золота голка України” (до речі, такого визнання удостоєні лише три майстрині — зі Львівщини, Житомирщини і хмельничанка Ніна Гончарук) продовжує вносити у наше буття красу, світло і добро. 77-річна майстриня з унікальним талантом мріє передати комусь свої знання, щоб створене нею мистецтво міцно вплелося у нашу національну ідентичність.

У Центральній публічній бібліотеці м. Хмельницького (вул. Подільська, 78) 1 квітня відкрилася персональна виставка Ніни Гончарук — “Живопис голкою”.

Експозиція вражає розмаїттям: тут і символічна “Дорога до храму”, і зворушлива історія закоханої пари, і барвисті натюрморти, і спокій морських пейзажів. Окремою нотою звучать роботи, що відтворюють красу подільської природи, а також патріотична картина із зображенням карти України та рідного Хмельницького. І це лише частина творчого світу мисткині!

Виставка діятиме протягом місяця, тож кожен охочий зможе доторкнутися до цієї витонченої краси та відчути справжню магію рукотворного мистецтва. Вхід вільний.

Світлана Шандебура