Церквопад московського патріархату: Хмельниччина б’є рекорди

Збройний напад росії на незалежну Україну, звірства, що їх почали чинити в нашій країні дикунські московські орди, в тому числі й руйнувати та палити  православні храми, благословенні на цей кривавий похід, на геноцид нашого народу  главою російської православної церкви  патріархом кирилом, відсахнув від так званої «материнської» церкви мільйони українських вірян, які до того вважали себе прихожанами московського патріархату.

За офіційними даними, від 24 лютого про вихід з московського патріархату в Україні заявили майже 200 парафій, які побажали або приєднатись до ПЦУ, або залишитись незалежними і підпорядковуватись Вселенському патріарху. Що важливо в церковних переходах:  у більшості разом  із громадами покидають московське «лоно» й  настоятелі: лише  38 священнослужителів  в Україні за цей час не погодились залишати  МП.

Рекорди у цьому марафоні церковних переходів нині б’є Хмельниччина: майже 50 релігійних громад УПЦ московського патріархату прийняли рішення про зміну конфесійної приналежності і перехід у лоно Православної церкви України, тобто помісної. Напередодні, тобто   з 2018 року, коли була створена ПЦУ, і до початку повномасштабної війни, на Хмельниччині 53 громади вийшли з московського патріархату змінили конфесійну приналежність на Православну церкву України. Однак через тривалі юридичні процедури на Хмельниччині офіційно нині  змінили статути і пройшли перереєстрацію лише 31 громада з майже 50, які на зборах проголосили про вихід з МП.  Про це повідомили в Хмельницькій ОВА. З них 11 змінили конфесійну приналежність на Православну церкву України, 20  –  на статус незалежних православних громад. Про це повідомили в департаменті інформаційної  діяльності, культури,  національностей та релігій  Хмельницької ОВА. Як пояснює начальник відділу національностей та релігій адміністрації Дмитро Баланюк, як правило, інформацію про вихід зі складу МП громади поширюють у соцмережах.  Наразі, на розгляді в ОВА перебуває ще 7 пакетів документів  релігійних громад  московського патріархату, які планують змінити конфесійну приналежність і увійти до   помісної  Православної церкви  України. Але юридичні процедури займають більше часу, ніж  голосування на зборах громад і відповідне оголошення про це у соцмережах. Проте це – лише питання часу, не більше.

Загалом станом на початок  травня, у Хмельницькій області діє 2077 релігійних організацій, в тому числі 1363 православні. На території  Хмельницької міської тергромади налічують 170 релігійних організацій, з яких 43 –  релігійні громади УПЦ МП, статути яких зареєстровані згідно з вимогами чинного законодавства.  До ОВА від початку війни звернулись 13 релігійних громад  з Хмельницького району, які вийшли з-під впливу російської церкви.  Вони надалі будуть продовжувати свою діяльність в статусі незалежних православних громад. За повідомленням 8 квітня священника Хмельницької  єпархії  УПЦ МП Володимира Марущака, поки що жодна з міських парафій не вийшла з московського патріархату, адже середовище міських вірян  набагато строкатіше, ніж, скажімо, по селах. Хто є церковною громадаю у великому місті? Прихожани   конкретного храму чи вся міська громада? Ці та інші юридичні тонкощі потрібно вирішувати юридично. Є й інші моменти, які знаходяться в моральній, а не лише юридичній площині. Як уже повідомлялось, розрив з російською «материнською» церквою  найактивніше йде  в «низах», а ось священноначаліє, в особі очільника  УПЦ МП митрополита Онуфрія, досі мовчить, і фактично московський патріархат і далі перебуває в полоні «русского мира». Хоча ще 2 березня  київські священники УПЦ МП записали звернення, в якому звинуватили патріарха кирила в потуранні війни, яку розв’язав путін. Вони закликали митрополита Онуфрія зібрати собор Української православної церкви, щоб від’єднатися від московського патріархату. І хоча  ще 24 лютого з’явилося звернення предстоятеля цієї церкви, митрополита Онуфрія, де він засудив агресора, закликав до молитви за Україну. Але це було звернення глави церкви, а не її найвищого органу – синоду. Тобто, це виглядає як позиція особи (хай навіть найвищої в церкві), а не позиція церкви загалом. При цьому Онуфрій чомусь (?) забув звернутися до свого очільника, московського патріарха кирила. Звернувся лише до президента росії путіна. До речі, як пишуть ЗМІ, Онуфрій і досі продовжує поминати у своїх проповідях патріарха  кирила. Така дворушна позиція  церковного керівництва обурює і українських вірян, і парафіяльних священників, які підтримують свої громади і демонструють українську патріотичну позицію. Священнослужителі Хмельницького 18 березня звернулися до митрополита  Хмельницького і Старокостянтинівського  Антонія УПЦ (МП) з проханням порушити  перед синодом УПЦ питання про вихід із складу московського патріархату. Його опублікував на своїй сторінці у Фейсбуці прессекретар єпархії  Олександр Дацюк. Раніше, нагадаємо, Хмельницька єпархія УПЦ МП засудила війну, яку розв’язала росія проти України  та прийняла рішення припинити поминати патріарха московського кирила на богослужіннях. А 23 березня священики УПЦ МП звернулися до Патріарха Варфоломія з проханням допомогти  їм розірвати відносини з РПЦ і кирилом. У зверненні священники засудили військову агресію Росії проти України та зізнаються, що поки не знають, яким канонічним шляхом їм слід рухатися далі для об’єднання усіх православних в Україні в єдину Помісну Церкву.Тому шукають компромісний, перехідний варіант, прийнятний для усіх, оскільки не всі священнослужителі УПЦ МП готові зараз приєднатися до Православної Церкви України: “Ми відкрито і повністю засуджуємо безбожну військову агресію Росії проти нашої Батьківщини – України. В зв’язку з цим сьогодні вже тисячі духовенства та парафіян Української Православної Церкви прагнуть до повної незалежності від Московського Патріархату. Але, не дивлячись на наші чисельні багаторазові звернення з проханнями про це, зміни в Українській Православній Церкві свідомо гальмуються та не відбуваються. На єпископів, священників, дияконів та парафіян здійснюється тиск з боку церковних діячів, які відстоюють інтереси патріарха Кирила, відбуваються церковні репресії. Наше становище ускладняється ще й тим, що ми поки не знаємо, яким канонічним шляхом нам слід рухатися далі для об’єднання усіх православних в Україні в єдину Помісну Церкву. Сподіваємося, що за допомогою Вселенського Православ’я нам вдасться подолати конфлікти в Українському Православ’ї”, – йдеться у зверненні. Про це повідомляє агенція РІСУ.

Отже, українці засудили дії російської церкви, і нині демонструють масове бажання не мати нічого спільного з російською церквою, на чиїй рясі стільки ж крові, як і на руках московських окупантів, яких вона благословила на геноцид українського народу.  А тим часом, поки церковні отці шукають компроміси, не бажаючи втрачати церковну владу, громади на місцях продовжують масово  демонструвати про  своє небажання перебувати в одному «лоні» з кривавим агресором,  який знищує  українців і трощить храми, серед яких найбільше – того ж московського патріархату.

Такий  в реальності  російський псевдоправославний «мір». І якщо священноначаліє московського патріархату буде продовжувати  балансувати  між українською паствою і  російським начальством,  робити вибір їх змусить українська держава: 30 березня у Верховній Раді  зареєстрували законопроєкт “Про заборону Московського патріархату на території України”. І після набуття  його законної чинності московським отцям доведеться шукати роботу.

Тетяна Слободянюк.