День за сонцем, життя — за графіками

Червень минає… Ще в кінці весни Міненерго приголомшило підняттям тарифу на електроенергію до 4,32 грн/кВт.год — майже вдвічі більше від попереднього. Але доки ми не бачили нових платіжок (поки що за світло), тож просто були в похмурому очікуванні. Натомість усі взялися вивчати головоломки-таблиці Укренерго і обленерго. Черги, графіки — за адресами й актуальні, погодинні і обмежувальні, окремі і змішані…

У когось уже встиг “потекти” холодильник без стабілізатора, у когось у пральній машині застрягла білизна, бо графік змістився майже на годину вперед, хтось застряг у ліфті з тієї ж причини…“Коли мали відключати другий раз?” “О шостій вечора!” “Як о шостій? Вже сьома! То коли ж тоді увімкнуть?” — роздратування змінюється безпорадністю, врешті, починаємо виробляти внутрішній графік: що можна встигнути за три-чотири години життя з електрикою, як використати час без неї? Удень картина з чергами нечітка, зате увечері, коли будинок беззвучно поринає в темряву, хтось уже біжить до балкона: в кого ще вимкнули? Невже тільки в нас? Ми ж з будинком 5/6 в одній черзі!

Зате з’явився перший “плюс” нового способу життя: зникає залежність від телевізора і телефона. Доходить черга до книг, спілкування з дітьми і прогулянок. На продовольчому ринку подешевшали сало й м’ясо, та й менше стало м’ясної продукції: виробники не ризикують зіпсувати товар без стабільно працюючих холодильних камер, а покупці не поспішають купувати з тих же причин. У магазинах електротоварів з’явився перший дефіцит: народ, у міру свого достатку, розкуповує все, що має стосунок до накопичення електрики. Від великих зарядних станцій по 29-33 тисячі гривень, та дешевших, але слабших, звичайних повербанків — до ліхтариків і USB-трубок та ламп.
Всі стають експертами з сонячних батарей, генераторів, акумуляторів, із способів збереження продуктів без холодильника…

Останній тиждень червня виявився зашкварним ще з понеділка, 24 червня. “Заходи обмеження споживання діють протягом усієї доби. З 19.00 обсяг обмежень буде більшим. Причина — складна ситуація в енергосистемі після масованих атак росіян на енергооб’єкти”, — повідомляє Укренерго. У відомстві розповіли, що обсяг обмежень від 23 червня збільшено: замість 19.00 графіки погодинних відключень почали діяти з 11.00. Причина — обмежена можливість використання гідроресурсів для електроенергії. Протягом доби імпорт енергії в Україну передбачений з Румунії, Словаччини, Польщі, Угорщини, Молдови загальним об’ємом 26710 Мвт/год. Схоже повідомлення з’явилося й на сайті “Хмельницькобленерго”, де зазначено, що ситуація складна: відключень буде більше, триватимуть з 00.00 до 24.00 та охоплюватимуть одразу по дві-три черги. Причина та ж: складна ситуація в енергосистемі після масованих ворожих атак, чергове ураження об’єктів НЕК “Укренерго” та зростання споживання на початку робочого тижня.

Втім ситуація, в якій нині опинилась Україна, не має світових аналогів як за втратою ресурсів і об’єктів енергетики, так і за здобутим досвідом галузі втримати ситуацію під контролем, не довести її до паралічу. Про це нещодавно заявила заступниця міністра енергетики України Світлана Грінчук в ефірі телемарафону. “Починаючи з 22 березня, українська енергетика перебуває під постійною атакою росіян. Ворог прицільно б’є по об’єктах енергетики, намагаючись завдати максимальних збитків і позбавити українців світла, тепла, води та зв’язку. Уже в середині травня втрачено понад вісім гігават, — наголосила Грінчук. — Це величезний обсяг потужностей, що генерують електроенергію, значно пошкоджені також об’єкти системи передачі. І зараз просто нелюдських зусиль нам варто те, щоб утримувати систему в стабільній роботі”. А ще, повідомляють у відомстві енергетики, почалися ремонтні і профілактичні планові роботи на атомних станціях та інших енергооб’єктах.

Так, втрати величезні. На світанку 11 квітня Україна пережила черговий масштабний російський удар дронами та ракетами. За деякими даними, можна говорити про майже 70% втраченої теплової генерації. Після попередніх обстрілів у березні енергосистеми було втрачено 6 ГВт генерації, що дорівнює потужностям давно окупованої росіянами Запорізької АЕС.

Які варіанти відновлення галузі? Одна з ідей, яку виношують в НЕК “Укренерго”, замінити великі електростанції радянського зразка на десятки чи сотні невеличких електростанцій, розосереджених по території держави. Але, звісно, все впирається у питання часу. Темпи, якими ворог знищує ключові теплові електростанції та електроцентралі, змушують з великою тривогою очікувати нового опалювального сезону. Уже зараз очевидно, що відновлення зруйнованих ТЕЦ і ТЕС може затягнутися на роки. І це при тому, що росіяни не збираються зупинятися. Тож давати якісь прогнози неможливо, заявили в НЕК. А як щодо атомної енергетики? Міністр енергетики України Герман Галущенко прогнозує, що збудувати запланований третій блок Хмельницької АЕС вдасться орієнтовно за три роки. Григорій Плачков, директор Департаменту ядерної енергетики та атомно-промислового комплексу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, зазначив: “Якщо почнуть бити по АЕС, дістанеться всім — від Європи до самої країни-агресора”. Тобто, прогнозів немало, і всі тривожні.
Наразі в Укренерго повідомили, що й до кінця липня ситуація в українській енергосистемі залишатиметься важкою.
Як готуються і вже підготувалися до тривалих відключень хмельничани? Чи готуються до зими?

Оксана Собко-Доронська, наукова працівниця музею історії м. Хмельницького:
— Ми ще торік, почувши інформацію по радіо, що будуть перепади енергії, придбали стабілізатор для холодильника. Але морозильна камера цьогоріч “відпочиватиме”. Я живу з сім’єю в приватному будинку в Лезневому, завжди заморожуємо багато овочів, фруктів з власного городу і саду. А цього літа повертаємося до закруток та консервацій. З темрявою змирилися, придбали свічки, USB-трубку і ліхтарики. Запаслись дровами для грубки, бо, хоч в нас газове опалення, котел працює на електриці. Знаю, що люди запаслися накопичувачами енергії, різним оснащенням, але це все вимагає великих коштів, у нас таких немає. Думали про генератор, але через хворі легені я не переношу чадного газу навіть на подвір’ї. Сусіди придбали генератор, трохи ним покористувалися, але зараз відмовились, кажуть, не виправдав очікувань. Заможні сусіди ставлять сонячні батареї, які покривають основні потреби. Але кажу головне: при всіх проблемах нам не гірше, ніж нашим хлопцях у бліндажах і окопах. Ми зможемо це все пережити, і головне: продовжуємо допомагати ЗСУ, донатити і вірити в перемогу.

Олена Дячук, працівниця КП “Хмельницькводоканал”:
— Маю свічки і два ліхтарики, які поперемінно заряджаю з розетки. Оце все. Практично цілий день я на роботі, а як ввечері світла немає, то я також “відключаюся”, бо втомлююсь. У мене квартира є в місті, діти там живуть, а сама мешкаю переважно в селі. Роботи тут вистачає і зі світлом, і без нього. Так, спочатку було складно. Бо в нас воду у водогін подає насос, що працює від електрики. Немає світла — нема води в хаті. То призвичаїлись набирати у банки воду, коли є електрика. Щодо заготовок, то нічого не заморожую. От вродили полуниці, вишні, черешні, малина: щось дітям відвезла, подруг покликала, поділилась. А якими будуть осінь, зима — життя покаже. Знаєте, у нас багато співробітників, чоловіків зараз воюють. Є й загиблі. Ось це засмучує куди більше.

Леонід Шерстинюк, професор кафедри дизайну ХНУ, художник-
іконописець:
— Нічого, крім свічок і ліхтарика, я не приготував. Так, комусь некомфортно в темряві, але заняття завжди можна знайти. Тим більше зараз я готую персональну виставку ікон до Дня Незалежності: весь в роботі, світлового дня вистачає, весь час проводжу в майстерні. А ще маю два телефони: коли один розряджається, користуюсь іншим. Є повербанк та й досить. Щодо холодильника? Восени і взимку будемо на балконі продукти тримати. А морозильник поки що порожній. Розумієте, життя не закінчується з відключенням електрики. А скиглити — це тільки нашому ворогу на руку. Він же цього хоче. Тому тримаймося, вірмо у ЗСУ і працюймо. Досвід виживання у нас, слава Богу, вже є. Щодо дискомфорту: скаржаться, що в когось немає гарячої води, насоси “не тягнуть”. Хлопці з передової переказують у соцмережах: ідіть до нас в окопи, у нас душ “гарячий” щодня.

Ольга Шпак, спеціаліст департаменту освіти і науки міської ради:
— Ми живемо в приватному секторі, ще у 2022-му придбали генератора. Користуємося, вивчили специфіку, головне — мати запас мастила, пального. Для телефонів маємо хороші повербанки. Придбали також USB-лампи. Поки що це все.

Тетяна Гнатко, пенсіонерка:
— Діти купили мені дві USB-лампи, є свічки, ліхтарик. Опалення у нас централізоване в будинку, то батареями поки що не переймаємося, надіємося, що критична інфраструктура, тепломагістраль вистоять. Але хвилююсь за дітей, внуків. Вони живуть у новобудові на Озерній, там у будинках індивідуальне опалення, котли на електриці. Позаторік узимку під час блекауту добряче мерзли, коли температура застигала на позначці +12. Можливо, доведеться брати кредит, щоб придбати накопичувач енергії. Ми цікавились: в “Епіцентрі” він коштує 34 тисячі. А якщо виявиться не потрібним? Одним словом, зима з теплими батареями для таких сімей — ще та проблема.

І на завершення — знову про тариф. Кілька днів тому Міненерго відповіли, чи можливий другий етап підвищення тарифів на світло в Україні. Зазначимо, що експерти спрогнозували, що вже у 2025 році вартість кіловата для населення можуть підвищити до 6 чи навіть 7 гривень. Як зазначається, відповідні обговорення вже лунають у Кабміні. Отримані кошти, кажуть, будуть спрямовані на власну генерацію, яка зараз є важливою для України. Зокрема, на відновлення потужностей “Укргідроенерго” та будівництво третього та четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС.
Тетяна Слободянюк