До війни один будував будинки, інший будував плани на життя

Сьогодні вони разом будують тишу, в якій ворог боїться підняти голову. У взводі снайперів спеціального призначення 27 полку імені князя Святослава Ярославовича працює пара, де різні долі зійшлися в одному — у спільному баченні цієї війни.

Позивний «Німець», 39 років. У цивільному житті — будівельник. Каже, що раніше зводив стіни, а тепер тримає рубежі.

У 2023 році Німець перевівся до роти снайперів спеціального призначення, де опанував нову для себе справу. Працював на Запорізькому напрямку. У 2024 році — на Покровському, в районі Селидового, де разом із побратимами тримав оборону на шахті.

Його напарник — «Кіря», 25 років. На службі з 2019 року. На початку повномасштабного вторгнення потрапив у полон. Дев’ять місяців неволі. Рік реабілітації. І свідоме рішення повернутися у стрій.

Кіря не приховує: у нього є особиста лють і ненависть до ворога — за полон і знущання.

Він мав законні підстави для звільнення зі служби, але не скористався ними і при першій можливості гвардієць знову виїхав на схід.

«Я не зміг просто залишитися вдома, коли мої побратими воюють», — каже він.

Снайперська справа для нього — усвідомлений вибір.

«Це про витримку. Про холодну голову. І про відповідальність за кожне рішення».

Разом вони працюють як один механізм. Проводять розвідку, дорозвідку, вистежують ворожі ДРГ. Години тиші, спостереження, напруги.

«Ми часто розуміємо один одного без слів», — говорить Німець.

«У парі ти відповідаєш не тільки за себе», — додає Кіря.

Один має за плечима роки війни. Інший — досвід полону і повернення. Але обох об’єднує головне — чітке розуміння, заради чого вони тут.

Національна гвардія України