“Енеїда”: хмельницька версія

Це знакова подія в мистецькому житті краю: найвидатніший твір засновника української літератури показали в Хмельницькому вперше за часи державної незалежності. Масштабність сценічного дійства, справді, була вражаючою, яскравою і динамічною, а рок-музика, яка супроводжувала все дійство, наповнила події античних міфів і української давнини поліфонічним сучасним звучанням. Все це величезний плюс сценічній постановці, в яку були задіяні майже всі театральні колективи, підготовка до якої тривала всього неповних два місяці.

Давньогрецькі боги та богині, українські козаки, поєдинки на шаблюках та врукопаш, запальні танці, любовні утіхи, пекло й рай, мандри штурмовим морем — ці та інші сценічні образи й події створили неймовірний колорит українського буття, яке втілив в безсмертній “Енеїді” Іван Котляревський.

Хмельничани звернулись до найвидатнішої української епопеї у надважкий для країни час: на зламі двох років повномасштабної війни, коли на кону є виживання держави й нації, і тут паралель з подіями твору Котляревського очевидна: як і в часи боротьби з запорізьким козацтвом, так і нині московія намагається знищити український народ, український дух. Власне, це й зазначив, вітаючи глядачів із прем’єрою та з Міжнародним днем театру, директор театру Андрій Ковальчук.

Свій найголовніший твір автор завершив писати (а працював майже 30 років) у важкий для України час — у 1798 році. Це були часи втрати незалежності, адже в 1764-ому царатом була скасована Гетьманська держава, в 1775 році зруйнована Січ, у результаті Україну на століття поглинули кріпацтво і неволя. І поема патріота Котляревського — це ностальгія за волею, за козацтвом. У хмельницькому трактуванні твір, написаний понад два століття тому, не лише зберіг спадкоємну ідею волі, романтичний дух козацької доби, а й наповнив дію вистави сучасними реаліями, героїкою, яку втілюють для всіх українців Збройні Сили — нащадки славного козацького роду. І ця тяглість традиції простежується протягом усієї вистави, в якій видовищно поєдналися пластика тексту і тіла, артінсталяції — з масштабною просторовою декорацією. Яскраві хореографічні замальовки (балетмейстер Юрій Саввон) та наповнення музичними номерами, стовідсоткова віддача акторів — це результат потужної і складної творчої роботи.

Режисер-постановник Дмитро Некрасов за головну мету виставив паралель часової дотичності, тож волелюбний дух, який втілює Енеєве військо, виразно простежується протягом всієї вистави. І навіть боги і богині також українські: у віночках, вишитих сорочках, свитах… Верховний Юпітер (заслужений артист України Володимир Веляник), який допомагає троянцям у їх пошуках країни-мрії (читай— майбутня оновлена Україна після Перемоги), одягнутий у напіввійськовий стрій і схожий на легендарного командувача ЗСУ… Рутульський цар Турн (актор Ярослав Кузик) — втілення теперішнього злостивого московитського “царя”, якого, врешті, з допомогою верховних сил та духу предків поборює відважний Еней.

Влучному трактуванню образів сприяло оформлення сценічних костюмів художницею Оленою Янчук. Красені-козаки наче зійшли з геніальних ілюстрацій до “Енеїди” А. Базилевича, золотиста корона пихатої Юнони (актриса Олена Пшенична) водночас схожа на кокошник, Енеєва кохана цариця Дідона (актриса Катерина Руцька) — хазяйновита, з перчинкою, щира українка в національних строях. Хіба не таке працелюбне, вірне, тямуще і прекрасне українське жіноцтво нині стало волонтерським військом?

І хоча головним героєм, за назвою, є “парубок моторний” Еней (актор Роман Падура), який з ватажка війська перетворюється на несхитного державника, випробуваного божественними повелителями і земними пригодами, головними у виставі стали масові сцени, адже це — епопея, і в цьому сценографія вибудована переконливо. Одна з найемоційніших сцен: троянці-козаки танцюють гуцульський танець-посвяту в опришки “Аркан”, з кожним колом “закручуючи” його магічну енергетику, і цю сцену зал підтримав щирими оваціями. Серед знакових акцентів: поєдинок Енея з Турном (артист Ярослав Кузик), в якому знесиленому випробуваннями ватажку троянців допомагає покровительство Юпітера і батьківської любові, як заповіту предків — берегти рідну землю.

Як уже згадувалося, стосунки античних богів у виставі схожі на сучасне наше буття, на сучасні політичні “торги” та інтриги: кожен з них намагається по-своєму отримати зиск від Енея, вичікуючи і сварячись між собою (то союзники, то зрадники), і видовищна сцена пекла — це покарання сучасним корупціонерам, зрадникам, політикам тощо. Загалом у виставі алегорія прямо транслюється на сучасні пороки “вершителів” української долі: як на відвертих ворогів, так і на лукавих партнерів, корупціонерів… Сцену пекла осучаснює й рок-композиція на хрестоматійний класичний текст. Варто зазначити, що музична канва вистави, створена актором театру і композитором Тарасом Юровським, чудово доповнювала всі сценічні дійства.

У підсумку хмельничани подарували глядачу актуальну сучасну інтерпретацію національного шедевру, і через призму подій, що відбувалися на сцені, показали сьогоднішні реалії України. І про ці реалії усім присутнім нагадали скриньки в холі для благодійних внесків на допомогу ЗСУ.

Тетяна Слободянюк