“Хрест Доблесті” Василя Крупського

Роксолана була на роботі в магазині, коли зателефонувала мама і повідомила, що в Назарчика висока температура. Стривожена, вона якнайшвидше хотіла дістатися додому. І тоді Василь запропонував підвезти її, а дорогою заспокоював, що все буде добре.

Той день запам’ятався їй на все життя, адже він поклав початок їхньому знайомству, став, як з’ясувалося пізніше, першим кроком на спільному життєвому шляху.
“Думаю, Господь за щось віддячив мені, подарувавши такого чоловіка. Василь — дуже добрий, ніколи мене не образив, із ним живемо, як кажуть, душа в душу, — розповідає Роксолана, дружина Василя Крупського, захисника України. — Нарешті мені всміхнулося щастя, не раз думала я, коли бачила, як шанобливо ставиться Василь до моїх батьків, як турбується про Назарчика. Дуже швидко він став для нього справжнім батьком”…
А згодом подружжю лелека приніс синочка Михайлика. Зараз він уже в другому класі і разом із 12-річним братом Назаром хлопчики з нетерпінням чекають, коли ж повернеться татко з війни.
17 березня, коли Василю Крупському виповнилося 33 роки, Михайлик і Назар записали для нього відеопривітання. Разом з побажаннями зізналися, що люблять його, пишаються ним і хочуть якнайшвидше обійняти вдома.
“Василя мобілізували у червні 2023 року. Після навчання в Рівному, Києві він служив на Дніпропетровщині. А зараз на Донеччині, — продовжує розповідь Роксолана. — Знаєте, до того, як чоловік пішов у армію, ми практично ніколи з ним не розлучалися. І коли проводжали до війська, я пообіцяла, що обов’язково буду до нього навідуватися. Готувала домашні страви і для Василя, і для його хлопців, збирала необхідні речі і їхала, щоб побачити бодай хвилинку. А коли підрозділу, в якому служить чоловік, потрібен був автомобіль, я оголосила збір коштів. Неймовірно вдячна односельцям, друзям, працівникам старостату за допомогу. А коли передала старості Аллі Сістук прохання, що підрозділу, де служить чоловік, потрібні маскувальні сітки, то вона одразу організувала жінок, щоб швидше виготовити і передати сітки військовим. Наші захисники щиро вдячні усім, хто відгукнувся на їхнє прохання. Вдячна й вся наша родина за таку підтримку”.

Василь Крупський, який до мобілізації працював оператором свинокомплексу в селі Червоний Кут, якнайкраще зарекомендував себе і на військовій службі. За ці роки він удостоєний високих відзнак, зокрема й “Хрестом Доблесті” від міністра оборони України.

Зараз разом із побратимами Василь Крупський виконує військові завдання на Донеччині. Не може тепер відвідати чоловіка й Роксолана. Але вірить, що невдовзі зустрінуться. Дуже хоче відчути обійми татка Михайлик… Чекають Василя Крупського й у колективі. Сумлінних, працелюбних, відповідальних працівників тут цінують. А про Василя справедливо кажуть, що у нього золоті руки. Будь-які механізми доведе до ладу і запрацюють вони, як годинник. Він навіть тракторця самостійно зібрав, і тепер старший Назар у домашньому господарстві допомагає ним город обробляти. Любов до техніки йому теж прищепив Василь. Мріють сини про те, щоб піти з батьком на риболовлю, зіграти у футбол, поїхати велосипедом до лісу…
Такі, здавалося б, прості бажання насправді найбільше гріють серце і створюють відчуття домашнього затишку. Та щоб збулися отакі добрі та світлі мрії, бажання, молодший сержант 5-ї окремої десантно-штурмової бригади Василь Крупський разом із тисячами відважних воїнів стоїть на захисті української землі. Виборюючи мирне майбутнє і для своїх синів, і для всіх дітей України.

Світлана Душенко