І прапор також воює

Хмельничанин Геннадій на псевдо Крокодил уже третій рік на бойових позиціях. Нині головний сержант 106-ої бригади 86-го окремого батальйону ТрО ЗСУ захищає з побратимами прикордонну Сумщину. Вважає, що тероборонівці — одні з найвмотивованіших військовослужбовців, адже до тероборони вже 24 лютого 2022 року записувались насамперед добровольці, які й утворили кістяк підрозділу, що дислокований у Хмельницькому.

Геннадій з’явився в Хмельницькому центрі комплектування та соціальної підтримки в перший день повномасштабного вторгнення. Як розповів нинішній головний сержант, він працював у Варшаві вісім років і планував жити в Польщі надалі. До Хмельницького навідувався часто, адже тут сім’я. Так було й на початку лютого 2022 року. А 24 лютого вже був у ТЦК. 52-річний хмельничанин мав у минулому досвід морського піхотинця, тож планував потрапити в 501-й батальйон морської піхоти, але вік став на заваді. Тож з військкомату направили добровольця у 106-у бригаду 86-го окремого батальйону ТрО ЗСУ. Побратими на позиціях дали колишньому морпіху позивний Крокодил.

“Позивний придумали жартома через моє ім’я, як з мультфільму про крокодила Гену і Чебурашку”. Взагалі, каже боєць, гумор на позиціях — це найкраща терапія в напружених моментах.

В історіях захисників, які пройшли бойове хрещення у надлюдських умовах, є особливі випадки. Одні називають це везінням, інші — дивом, заступництвом вищих сил. Подібне сталося і в Геннадія. Він за походженням — етнічний поляк, тож польський прапор, яким дорожив, носив із собою в заплічнику. “На позиціях, де було мало місця, я виставляв заплічник у вході в окоп, коли лягав спати. Так сталося, що під час обстрілу у нього влетів осколок артснаряда. Якби не баул, він влетів би прямо в мене. Коли я був у госпіталі і розбирав свої речі, дістав прапор. Він був складений, але я не зміг його розкласти, наче хто склеїв тканину, так вона сплющилася. Почав потроху розпрямляти і зрозумів, що у полотнище втрапив сколок. Він запікся, бо тканина синтетична, і став теж червоно-білий, як прапор. Вийшло, що прапор врятував мене”. Це сталося під Слов’янськом, розповів боєць, неподалік дороги на Ізюм, у травні 2022 року.

Від початку повномасштабної війни тероборонівець перебуває на найактивніших ділянках фронту. Наразі з бригадою служить на Сумщині. “Третій рік служити трохи важко. Але що ж будемо робити? Мусимо все завершити перемогою”, — переконаний 54-річний головний сержант. А вдома, в Хмельницькому, на героя чекають дружина, донька й онук.

Тетяна Слободянюк