Із іменем героя-ракетника
У мікрорайоні Ракове, що в Хмельницькому, одну з вулиць перейменовано на честь Героя України Дмитра Васильєва, офіцера 19-ї ракетної бригади Сухопутних військ України, якій у грудні 2019 було присвоєне почесне найменування “Свята Варвара”. Ім’я героя-ракетника присвоєно й одній з міських бібліотек.
Велика війна за свободу подарувала світові Героїв, які стали символами незламності, відваги та самопожертви. Одним з таких Героїв є Дмитро Васильєв — воїн-ракетник, який віддав своє життя в боротьбі за Україну. Його ім’я і подвиг шанують хмельничани, а народився Дмитро Васильєв 20 лютого 1978 року в Первомайську на Миколаївщині. Про це йдеться у повідомленні пресслужби ракетної бригади. Батько працював водієм, мама вихователькою в дитячому садочку. Дмитро добре навчався і захоплювався спортом, мріяв про військову кар’єру. Відтак у 2001 році закінчив Харківський військовий університет. Більша частина його служби проходила в лавах 19-ї ракетної бригади, його шлях — від старшого лейтенанта до підполковника, командира ракетного дивізіону.
Це був важкий час для елітного підрозділу. Після масштабних скорочень та “реорганізацій” ЗСУ на початок 2014 року 19-а бригада залишалася єдиним ракетним з’єднанням, безпосередньо підпорядкованим командуванню Сухопутних військ і озброєним тактичними ракетними комплексами. Початок підлої війни 2014-го показав справжнє значення ратної праці офіцерів, серед яких був і Дмитро Васильєв. Із перших днів повномасштабного вторгнення Дмитро, як досвідчений командир ракетного дивізіону, організовував філігранне нанесення ракетних ударів по російських військах, коли вони лізли на материк через кримський перешийок, по колоні противника біля населеного пункту Чонгар. Як результат чонграської операції — знищені до сотні одиниць техніки та особового складу ворога.
З 24 лютого до 18 березня 2022 року ракетний дивізіон під керівництвом Дмитра Васильєва завдавав ударів по скупченню військ противника, аеродромах, складах боєприпасів, командних пунктів противника поблизу Василівки, Токмака, Мелітополя, Пологів, Гуляйполя, Кам’янки, Дніпрорудного, Бердянська, Великої Білозірки, знищивши значну кількість сил і засобів окупантів.
Деталі бойової роботи Дмитра Миколайовича належать до нерозголошуваної інформації, та про його бойові заслуги, мужність та професіоналізм свідчать державні нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступеня. “Всі його підлеглі високо оцінюють його як людину і високого професіонала. Знаючи всі ризики та небезпеки, він, не шкодуючи себе, захищав територіальну цілісність нашої держави і, на жаль, віддав за неї життя… — сказав офіцер відділу комунікацій бригади “Свята Варвара”, капітан Олексій Наконечний.
18 березня 2022 року, під час виконання чергового бойового завдання в Запорізькій області, підполковник Васильєв дістав множинні тяжкі осколкові поранення та опіки. Ще добу Дмитро боровся за життя, але, на жаль, його серце зупинилося… У Первомайську в Дмитра Васильєва залишилася мати, у Хмельницькому — дружина, дочка та син. Варто зазначити, що 2018 року дружина Ірина Вікторівна вирішила стати на захист України і підписала військовий контракт, нині проходить службу у тій же частині, де служив Дмитро Миколайович. 2020 року військову форму вдягла і його старша донька. Стежкою батька збирається йти і син, також мріє стати воїном-ракетником.
За особисту мужність, вагомий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України Указом Президента України від 13 квітня 2022 року підполковнику Васильєву Дмитру Миколайовичу присвоєно звання Герой України з орденом “Золота Зірка” (посмертно). Героя поховали 23 березня 2022 року на Алеї слави в Раковому, поруч із могилами інших захисників України. Війна часто забирає найкращих. Однак їх відвага, рішучість і жертовність надихають інших боротися за свободу та незалежність.
Вікторія Катрич
