Когнітивний дисонанс

Лютий, який вкрив землю зрадливим незимовим теплом, виявився асиметрично протилежним у суспільному житті. Ось тут вже лютує на повну. Бо від подій останніх двох тижнів холонуть і мерзнуть душі навіть у стійких оптимістів. Психологи називають цей стан когнітивним дисонансом, тобто внутрішнім психічним конфліктом, що виникає при зіткненні в свідомості людини суперечливих переконань або поведінкових установок стосовно деякого об’єкта чи явища. Наприклад, коли люди курять, хоча знають, що куріння викликає рак, вони перебувають у стані когнітивного дисонансу, тобто знають, але роблять.

Саме так можна окреслити події, які буквально зашкварили, підірвали соцмережі. Звісно, на першому місці — відставка Головкома Валерія Залужного, рейтинг довіри до якого був і залишається надвисоким як серед військових, так і серед цивільних. Народ так і не зрозумів логіки Верховного Головнокомандувача, себто Володимира Зеленського. Соцмережі ще гудуть люттю, домислами і версіями, як телеграфні стовпи. Що це? Рейтингові ревнощі чи спроба президента змінити стратегію воєнних дій, чи політичний крок для усунення потужного конкурента? Чи є логіка в діях президента — покаже час, головне, щоб вони не стали для нації остаточно критичними. Бо тоді знову: добровольці, в окопи! Якщо такі ще залишились серед немобілізованої частини населення… Бо події як навколо суперечливого і запізнілого закону про мобілізацію, так і навколо дій працівників ТЦК, які кулаками вручають повістки та виконують план мобілізації за принципом “хапай, кого можеш!”, навряд чи можна назвати мотивацією до виконання конституційного обов’язку громадянами призовного віку. Але це — інша тема, бо, попри втому від війни, розчарування від очікувань контрнаступу, який не виявився таким, як про це трубили всі медіа-ресурси, наближені до президента його Офісу, війна стискає нас усе щільнішим кільцем.

Та й невоєнні події на західному кордоні також тривожні і безрадісні. Польські перевізники відновили блокаду на пунктах пропуску кордону. І це попри те, що поляки усвідомлюють: Україна — їхній щит і меч від рашистського терору. 11 лютого в пункті пропуску “Ягодин-Дорогуськ” польські фермери почали трощити українські фури з зерном та висипали його на дорогу. Акції відновили ще на двох пунктах пропуску. Чому це відбувається? Адже людяність була і залишається важливою складовою нашої довіри, наших стосунків, нашої спільної мети — здолати російського окупанта, який і поляків не пощадить в разі чого. Чесно кажучи, не хочеться вірити, що провокативні дії так званих перевізників є відбитком ставлення до українських проблем усього польського суспільства, історична пам’ять якого “не закорочена”, і що таке “рускій мір”, який уже й до них дотягується ракетами, вони усвідомлюють. 

І ще один факт когнітивного дисонансу, уже пов’язаний з культурним життям. Хоча культурою подібне назвати важко. Це фінал українського нацвідбору на Євробачення, який з кожним роком стає все скандальнішим. Цього разу організатори перевершили всі попередні “сюрпризи”. Спочатку якесь закулісся зі збоями через перевантаження (!?) в електронному голосуванні, потім скандал з оголеним тілом, єдино “прикрашеним” державним прапором України, переможниці нацвідбору реперки Аlyona Аlyona, яка, очевидно, втратила межі глузду через успіх. Все остаточно підірвало важливість для воюючої країни цього шоу, на виробництво якого вже витратили майже 11 мільйонів гривень. І хоч офіційно ці гроші заробив “1+1 PRODUCTION”, українці відреагували скептично: краще закупити на цю суму 300 дронів. Продюсерка Олена Мозгова нагадала оголеній переможниці про кримінальну відповідальність: “А реперка не хоче почитати Кримінальний кодекс України? Статтю 338? 1. Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років”, — написала Мозгова. Після цього фото з Інстаграм зникло.

Румунія й без скандалів відмовилась віл цього шоу через фінансові труднощі. А ось в Україні, виявляється, де зарплату і пенсії виплачують з міжнародної допомоги, а зубожілий народ донатить на ЗСУ останні гривні, без Євробачення нам просто біда. До речі, у 2013 році від євроконкурсу відмовились 8 країн. І нічого, їхній імідж не постраждав. У 2015 році представник України теж не виступав на великій сцені Євробачення. Через нестабільну фінансову та політичну ситуацію, а також через військову агресію на сході країни. А зараз — все стабільно? Одним словом, когнітивний дисонанс…

Тетяна Слободянюк