Коли відлік йде на секунди

Кров. Крик. Поранений лежить на землі – уламки пробили руку й ногу. Він кричить, але головне – живий. Поруч – побратими, які знають, що треба робити. Це не фронт. Це навчання. Але все, як у бою.

У Хмельницькому гвардійці вивчають тактичну медицину в умовах максимально наближених до реальності. Задача Сценарій – піхотне відділення потрапляє під мінометний обстріл. Є умовно поранений. Завдання кожного – зупинити кровотечу і евакуювати побратима до більш безпечної зони.

«Чесно? Мене реально трясло, коли побачив штучно кров. Вона хоч і несправжня, але виглядала надто правдоподібно. І коли чув, як наш умовний «поранений» кричав від болю, аж мороз по шкірі пішов. В голові одразу думка: а якщо це буде по-справжньому? Як не розгубитись? Як не втратити друга? Але потім, коли зрозумів, що все роблю правильно, прийшло якесь внутрішнє заспокоєння. І тепер знаю: не панікувати – це головне», – поділився враженнями гвардієць Олексій.

Тактична медицина – не просто частина підготовки. Це питання виживання. Бо в сучасній війні поранення – це буденна реальність. І не завжди поруч є лікар. Частіше – тільки побратим із аптечкою.

«На полі бою той, хто поруч, стає твоїм шансом вижити. І навпаки – твоя уважність і навички можуть врятувати життя іншому. Немає часу на паніку. Є чіткі дії: турнікет, зупинка кровотечі, евакуація. Ми це вбиваємо в м’язову пам’ять», – розповідає фельдшер, старший сержант Владислав Українець.

На тренуваннях усе максимально наближене до реальності: крики, кров, евакуація. Бійці працюють в парах, взаємодіють, шукають укриття, фіксують пораненого та виносять його з поля бою. І все дуже швидко, під тиском, у стресі.

«Бути хорошим стрільцем – недостатньо. Якщо не вмієш зупинити кров, накласти турнікет чи витягнути з-під обстрілу, то ризикуєш втратити товариша ще до приїзду медиків. А це – не припустимо», – наголошує інструктор на псевдо Цезар.

Такі тренування проходять постійно. Саме від м’язової пам’яті і автоматичних дій часто залежить життя бійців і успіх завдання. Саме тому навички з надання домедичної допомоги так само важливі, як і вогнева і тактична підготовка військовослужбовців.

Група інформації та комунікації НГУ