Лікарі-переселенці допомагають хмельницьким колегам
З початку воєнного вторгнення росії сотні українських висококваліфікованих медиків були змушені покидати і рідні домівки, і багаторічні місця праці, в яку вкладено роки і здобутки професійного досвіду. За інформацією начальника Хмельницької ОВА Сергія Гамалія, в різних медзакладах області нині працюють понад 40 фахівців, які стали вимушеними переселенцями. Зокрема, йдеться про лікарів з відомих закладів охорони здоров’я. За словами посадовця, спеціалісти медичної галузі продовжують працевлаштовуватися в області і нині суттєво підсилюють команду наших лікарів.
У Хмельницькій міській дитячій лікарні також працюють фахівці, які стали вимушеними переселенцями Нині їхній досвід і допомога вкрай важлива: війна щодня множить жертви як серед наших захисників, так і серед мирного населення. А в дитячій лікарні третина маленьких пацієнтів — із сімей вимушених переселенців.
«Ми суттєво посилили наш кадровий ресурс за рахунок колег, які прибули в Хмельницький з місць, які постраждали внаслідок воєнної агресії росії, — розповідає директор КП «Хмельницька міська дитяча лікарня» Наталя Зимак-Закутня. — Це фахівці різного профілю. Ми вже оцінили високу кваліфікацію дитячої лікарки-ортодонта з Харкова, яка там успішно працювала в приватній клініці. Дитячий лікар-анестезіолог також з Харкова. Працює в нас висококваліфікований гематолог з Київського обласного онкоцентру. Лікар-невролог — також з Харкова. Ми прийняли й сімейну пару: фельдшерку лаборантку і водія медичного автомобіля з Гостомеля. З початку травня приступив до роботи логопед-дефектолог з Маріуполя. У фінансовій службі в нас тепер є бухгалтер з Чернігова.До нас прибули дуже досвідчені спеціалісти, тому відбувається насичений професійний взаємообмін. І ми не обираємо людей, запрошуємо всіх: взаємовиручка зараз дуже необхідна. Безумовно, всі вони думками у рідних містах, переживають, як там зараз, але викладаються на повну. І ми за це їм вдячні, розуміючи, як їм нелегко, намагаємося оточити турботою, увагою, як і наших пацієнтів, внутрішніх переселенців”.
Світлана Міщенко анестезіолог з Харкова — одна з прибулих спеціалістів. Каже, приїхала до Хмельницького разом із сином. А її сестра з усією сім’єю. « Спочатку з Харкова виїхали в Енергодар Запорізької області, але там також почали відбуватися ті ж події, від яких ми втікали з рідного міста. Тому поїхали далі, і ось — в Хмельницькому. Нас тут дуже добре зустріли, допомогли винайняти житло. Взагалі, у вас дуже щиросердні люди, хоча ми побоювались, що мовний бар’єєр стане в перешкоді, адже це вже Західна Україна. Але ми почуваємось абсолютно вільно, не відчуваємо ніякої ворожості, навпаки, дуже багато приязні, взаєморозуміння. В лікарні проводжу відповідні процедури під час стоматологічних операцій у дітей. Операції бувають надскладні. Сьогодні була така маленька пацієнтка: рік і вісім місяців”.
У Харкові пані Світлана працювала в загальній хірургії, там освоїла різні види сучасних видів анестезій. В Хмельницькому приємно вразила дитяча стоматологія, де є все необхідне устаткування, зокрема сидячі монітори при проведенні седацій, щоб ретельно стежити за життєво важливими показниками: дихальною, серцево-судинною системами.
“Звісно, дуже хочеться додому, але це ще небезпечно, каже лікарка. — Щодня в якійсь частині міста обстріли, бомбардування. У Салтівці, це мікрорайон, практично не припиняються обстріли. Там майже не залишилося людей, евакуювались. У Хмельницькому ми намагаємося побільше дізнатись про ваш край. От цими вихідними ми з дітьми їздили в Сатанів, там є зоопарк. І туди евакуювали деяких звірів з нашого Харківського зоопарку. Уявляєте, ми там зустріли наших харківських ведмедів: Мишка і Машу! Наші дітки з трирічного віку їх яблуками годували. І ось ми їх побачили. Сподіваюсь, поки ми, переселенці, тут живемо, працюємо, зможемо принести користь для вашої лікарні, для громади, допомогти, як велить серце”.
Чи змінився загалом алгоритм роботи, специфіки лікарської допомоги в час війни ? «Відверто кажучи, ми працюємо, як і працювали, — каже Наталя Зимак-Закутня. — Але перед нами нині поставили ряд, скажемо так, нестандартних завдань: ми досить серйозно, із залученням іноземних і провідних українських фахівців працюємо у вебінарах і на онлайн заняттях. Бо якщо говорити про складну бойову травму, про зброю масового ураження, то до таких речей ми не були готові у мирній практиці, і зараз перелаштовуємося і ментально, і професійно. А практичного досвіду в умовах війни тут набувають щодня.
Євген Ковтун
