Маскувальні “кікімори” й сітки з речового ринку
Більше 300 маскувальних костюмів-“кікімор”, сотні сіток сплели волонтерки-підприємиці Хмельницького речового ринку на своїх робочих місцях. Кажуть, що війна внесла корективи у торгівлю, покупців стало менше, тож у вільний час волонтерять. А маскувальну амуніцію для українських військових плетуть ще з жовтня 2022 року. Не припиняли навіть узимку в морози та в палючу літню спеку.
“Щозими плетемо. Тільки в дуже великі морози, коли вже було мінус 15, то пропускали. А так постійно, ні разу в руки не замерзли. Люди нас чаєм поїли, допомагали також”, — розповіла підприємиця Іванна Нечипорова. — Зараз роботи дуже багато, замовлення від наших військових “стоять” у черзі. Взимку плетемо білі, а для літнього сезону — зелені, під травичку. А є ще осінні, вони в інших відтінках, які відповідають порі року. Ми плетемо основу, полотнище і віддаємо в “Захист — об’єднання волонтерів”, там уже волонтери, які на цьому знаються, зшивають “кікімори”. Це полотнище має стандартні розміри: 0,9 м у висоту і 4-5 метрів у довжину”.
На початку повномасштабної війни волонтерки з речового ринку допомагали плести сітки та костюми у приміщенні ГО “Захист — об’єднання волонтерів” на Кам’янецькій, 76. Втім у тісних коридорах волонтерського центру важко було й розминутись, та й було багато охочих допомагати з плетінням маскувальних сіток. Тож як тільки ринок відновив роботу, вже досвідчені майстрині перебрались на просторі території “товкучки”. Облаштували місце для плетіння сіток поблизу так званої “срібної алеї” і почали виробництво, яке не зупиняють ані на день. Найбільша нагорода за працю, каже Іванна, це подяки від військових з фронту, особливо від наших земляків хмельничан. Нещодавно телефонували хлопці з Дніпровського напрямку, дякували за маскувальні костюми, які їм вкрай необхідні, бо рятують життя від ворожого “ока”, яке вистежує наших бійців. Іванка розповіла, що вперше зустрілася з бійцями тут, на речовому ринку, коли ті перебували у військовому шпиталі. Після завершення лікування хлопці знову повернулись у свої підрозділи, і через якийсь час надіслали листа-подяку хмельничанкам: “кікімори” врятували їм життя під час виконання складної небезпечної операції. “Це був найкращий для нас ранок тоді”, — зворушується, пригадуючи, волонтерка.
“Ми й плетемо, й донатимо, — розповідає підприємиця-волонтерка Олена Тростинська. — Ніхто, крім нас, не здобуде цієї перемоги”. Просто у власному кіоску плете основи для “кікімор” Ольга Дяченко, часто працює й до вечора, бо вважає, що кожен зараз має робити свій внесок у перемогу. “Якщо я не вмію воювати на “нулі”, то ось тут мій фронт”, — каже вона.
Та й чимало їхніх колег-підприємців мобілізовані, тож цехова солідарність працює, а ще й тут, на ринку, не одна дружина провела на фронт свого чоловіка. І тому вони не з інших уст знають про потреби на фронті. Там постійний дефіцит і з маскувальним спорядженням, зокрема з сітками. Тож почали на ринку плести й сітки. Тканини на плетіння, кажуть жінки, вистачає, але потрібні кошти на придбання ниткової основи. “На 12,5 кг основи для однієї стандартної сітки потрібно заплатити 5400 грн”, — розповіла Іванна. Тож волонтеркам можна допомогти, задонативши на р/р ГО “Захист — об’єднання волонтерів”.
Про величезну потребу у маскувальній амуніції розповіла й голова волонтерської групи “Захисту” Ірина Ковалевська, яка займається цією справою ще з 2014 року. “За маскувальними сітками і костюмами бойові підрозділи стоять, буває, протягом місяця в черзі. Замовлень дуже багато, а ось рук для плетіння не вистачає, — ділиться пані Ірина. — От недавно була ситуація. Заходить до нас у “Захист” жіночка, каже: “Я прийшла до вас за маскувальною сіткою для чоловіка-військового”. “Потрібно написати заявку і ми вас поставимо на чергу”. “Але хлопцям потрібно сітку зараз!”. “Ми розуміємо, але у нас черга, бо нам не вистачає волонтерів для плетіння. Ви можете приходити плести з нами, і тоді черга буде рухатись швидше”. “У мене немає часу, я на роботі”. “Ми плетемо і ввечері”. “Я не маю як”. “Тоді чекайте своєї черги”…
Такі діалоги у волонтерському центрі, каже пані Ірина, непоодинокі. Дуже шкода, що люди не знаходять бодай годинки свого часу, аби допомогти військовим. Тому вкотре нагадують і запрошують долучитись до важливої справи, завітавши в Хмельницькому у волонтерський центр на вул. Кам’янецькій, 76.
Тетяна Слободянюк