“Ми виходимо, щоб бути голосом тих, хто не може зараз себе захистити”
У Хмельницькому відбулася 104-а щоп’ятнична акція “Поверніть Героїв з полону!”, яка зібрала понад 70 учасників з міста й області. Це — родичі військовополонених та зниклих безвісти, громадські активісти, небайдужі містяни. Вперше хмельничани вийшли на мітинг на підтримку військовополонених 12 серпня 2022 року.
“Три роки тому, 12 серпня, зустрівшись з родинами військовополонених, ми вирішили, що будемо влаштовувати акції, щоб об’єднуватись, разом наближати мить зустрічі з тими, за кого вони моляться і чекають, — зазначила під час мітингу координаторка акції, волонтерка Леся Стебло. — Кожного разу учасників стає все більше, тому що в Україні понад 14 тисяч військовополонених, які знаходяться в російських катівнях, де не мають можливості нормально харчуватися, повноцінно лікуватись, зв’язатися з рідними. Ми протягом трьох років уже 104 п’ятниці збираємося тут, біля “Дитячого світу”, ходили маршем до кінотеатру Шевченка, висаджували алею, влаштовували також акції в Польщі — в Кракові, Любліні. Ми їздили за власні кошти, розповідали світові, що в нас триває війна. Що тисячі військовополонених незаконно утримують у нелюдських умовах в російських тюрмах та колоніях. Також акції за участю членів нашої спільноти відбулися в США, Швейцарії. Ми виходимо, щоб бути голосом тих, хто не може себе захистити, ми дякуємо всім людям, які не відвертають обличчя, а зупиняються, фотографують і поширюють у соцмережах”.
Їхні історії — особисті, але схожі в головному: вони чекають на своїх синів, доньок, батьків — полонених, зниклих безвісти. А ще радіють за кожну з побратимок, яка дочекалась рідної людини. Створюють групи в соцмережах, вивчають міжнародне право, щоб “достукатись” до міжнародних організацій… За три роки вони, справді, стали голосом суспільства, нагадують усім, що кожен день у полоні — це продовження тортур і невідомості для тих, хто потрапив у катівні терористів. І тому до Хмельницького на акції приїжджають і з районів області. До російського полону син Анжели з Солобковецької тергромади потрапив під Херсоном у жовтні 2022 року. “Я не перестаю боротися за сина і знаю, що він живий. Дуже чекаю, постійно дивлюся в телефон, виглядаю в вікно, чи не йде… На акцію вже півтора року приїжджаю, бо знаю, що такі самі приходять матері, сестри, дружини, щоб боротися за наших військових, щоб їх повернули”. І таких розповідей — сотні за три роки.
Продовження акції відбулося в неділю, 11 серпня: автопробіг на підтримку військовополонених і безвісти зниклих українських воїнів “Не мовчи — полон вбиває!”. Його учасники проїхалися вулицями міста до шести кілометрів. Стартували від дендропарку “Поділля” о 11.30 до майдану Незалежності. Попередньо на участь в автопробігу зареєструвався 51 автовласник, згодом доєдналося більше. Своєю колоною рухались десятки мотоциклістів. “Це була ініціатива родин військовополонених і безвісти зниклих, — сказала координаторка. —Нам важливо, щоб суспільство пам’ятало, й ті, хто обіцяв повернути наших військовополонених, щоб виконували ці обіцянки”.
“У мене брат воює, був поранений, кілька друзів також на фронті. А в двох моїх колег син та брат досі в полоні, вони “азовці”, тому ми з чоловіком взяли участь в автопробігу, намагаємося так докричатися до суспільства”, — поділилася учасниця автопробігу Вікторія.
Всього в автопробігу взяли участь до двохсот людей. Найбільше — з Федерації автоспорту області. “Для мене це бути частиною чогось, що може допомогти людям, нагадати про війну, щоб ми не забували, далі допомагали, рухалися”, — розповіла представниця федерації Ганна. У колоні мотоциклістів — подружжя Сергія і Лариси. “Ми тут, щоб громада бачила, підтримувала і впливала на владу, аби та робила щось, рухалась”, — розповів Сергій. “Хочеться, щоб наші хлопці вже скоріше повернулися, було більше обмінів”, — додала дружина.
Колона, що рухалася середмістям, розтягнулася на кілька кілометрів, тому багато хмельничан мали можливість висловити свою підтримку. А активісти й наступної п’ятниці, 16 серпня, вийдуть на центральну вулицю міста, аби нагадати суспільству, що ціна нашої свободи — надвисока. Тому закликають усіх приєднуватись до інформаційної боротьби.
Тетяна Слободянюк
