«Минають віки, а за те, аби наші діти мали українське майбутнє в своєму домі, і досі триває запекла борня»

«107 років тому молоді хлопці прийняли бій із російським ворогом під Крутами, ставши символом боротьби за Україну для багатьох поколінь.

Ідея та мотивація тоді були сильнішими за зброю. Мужні молоді Воїни зупинили ворога і дали шанс відбутись Українській державі. Миколі Бублику з Меджибожа на момент бою було 18 років. Він повернувся на щиті.

На жаль, за кілька років Україна втратила свою державність і це обернулось мільйонами вбитих, закатованих і знищених українців. Можна зараз дискутувати про багато різних причин. Але втрата своєї держави обернулась великою та страшною трагедію на десятки і десятки років. 

Коли в 2014 році російська орда посунула знову, українці встояли і зберегли державність. Наймолодшому нашому Герою — Назару Якубовському на момент загибелі у бою на Луганщині 5 вересня було 17 років. 

Коли у 2022 році ворог спробував «взяти Київ за три дні», «денацифицировать» мільйони українців, багато українських молодих хлопців, які опинилися у оточених ворогом містечках і селах, самостійно об’єднувалися і організовували блокпости та оборону. Тисячі пішли в різні бойові підрозділи. Памʼятаю, як молодий хлопчина приїхав до нас на велосипеді за 30 км, аби вступити тоді в один з батальйонів. На жаль, багато хто вже на щиті. Наймолодшими Воїнами, похованими у нас на Алеї Слави, є Павло Фостик 2005 та Ростислав Романько 2006 років народження. У 18 років загинув Ігор Драч. На жаль, на щиті повернулось багато молодих Воїнів.

Минають віки, а за те, аби наші діти мали українське майбутнє в своєму домі і досі триває запекла борня, і ворог не змінився. Головне для всіх нас зараз добре враховувати уроки історії і не повторювати помилки, аби після тисяч і тисяч сторінок великого героїзму нас не чекали страшні трагедії. 

Боротьба триває…», — поділився власними думками міський голова Олександр Симчишин, за освітою історик, у соцмережах.

З сайту Хмельницької міської ради