На Хмельниччині торік майже 150 храмів розпрощалися з московським патріархатом

« Не відбираємо, а повертаємо».Так сказав міністр культури України Олександр Ткаченко, коментуючи історичну подію – недопущення священників мп до Різдвяної служби кафедральному Успенському соборі Києво-Печерської лаври і, відповідно, проведення Різдвяного богослужіння священнослужителями Православної  церкви  України (ПЦУ). Це стало можливим після того, як держава повернула у свою власність два храми лаври – Свято-Успенський собор і Трапезну церкву.Фактично держава нарешті оголосила  бій упц мп і першу битву – видворення мп з української святині виграла. «Українська молитва й надалі звучатиме в Лаврі, а наша незалежність буде міцною»,  – сказав у Різдвяному привітанні  президент Зеленський. І це ясно вказують на те, що держава й далі  буде йти українським курсом.Яким чином?

Справді, ранок 7 січня став історичним: вперше за 334 роки в головну святиню України – Києво-Печерську лавру повернулися українська мова і українська молитва. Предстоятель ПЦУ  митрополит Епіфаній, який проводив богослужіння в Успенському соборі, наголосив, що відбувається друге народження Лаври, з неї «відходить штучний дух нечестивого вчення «руского міра». «Недопущений» намісник Києво-Печерської лаври Павло (Лебідь) учасникам події побажав: «Будьте ви прокляті зі своїми провокаціями», журналістів, які висвітлювали подію, назвав  «брехунами несусвітніми»  і  закликав  молитися за повернення соборів, які  мп  втратив з початку повномасштабного вторгнення.

Загалом  цьогорічне Різдво стало визначальним для вірян України, які досі не бачили рішучих кроків держави у боротьбі з найбільшим контрагентом «руского міра» – московським патріархатом за понад 30 років незалежності.  Крім, звичайно, активних переходів релігійних громад з мп до ПЦУ. Протягом  минулого року майже півтори тисячі таких громад покинули мп і заявили про перехід до ПЦУ, більшість переходів супроводжувалась скандалами та напруженням. Служителі мп всіляко опирались і  досі опираються таким діям, продовжують дурити голови прихожанам.  Однак процеси руйнування мп вже незворотні. А наша Хмельниччина стала лідером переходів: майже 150 храмів розпрощалися за минулий рік з мп.

Це фактично, революційна ситуація: «верхи» ще мовчали, остерігаючись  виснажливого «другого фронту», яким є вибухове релігійне середовище, де переважаючі сили все-таки ше належать упц мп, з нашпигованою російською агентурою, але процеси пішли «знизу». Нагадаємо, досі в Україні майже 12 тисяч парафій належать упц мп, ПЦУ – понад  вісім тисяч.  Втім, суспільні настрої  вже не такі, які були у 2014, тобто на початок російської війни в Україні. І теперішніми масовими переходами  громади заявляють не про канонічні дискурси в нюансах православ’я, а про велику кривду, завдану  нашому  миролюбному і вільному  народу під час  повномасштабного вторгнення, яким   керівник російської церкви кіріл гундяєв благословляв московських убивць на  геноцид в Україні. Наші матері  віддають своїх синів, діти – батьків на війну, яку «освятив»кривавий патріарх, і відспівують загиблих героїв, і мільйони тих же вірян мп поневіряються нині по світах через те, що їхні домівки зруйнував  ворог, який в такий спосіб «захищає» православіє від іновірців (яких?) в сусідній незалежній державі.

Але одного руху «знизу», звісно, замало, аби церковна московська твердиня остаточно тріснула і канула чи в лету, чи в пекло, а український дух кріпила б рідна українська віра. І замало одного хоч і дуже промовистого богослужіння на Різдво з Києво-Печерській Лаврі. Якщо відкрита війна на духовному фронті вже оголошена, то  її потрібно вести  наступально, доцілковитої перемоги.Тому що цього вимагає суспільство. Тому що  поранений звір ще небезпечніший, ніж здоровий і ситий. А від «звіра» зараз відбирають і найкращу їжу, і найкращу територію. Звісно, було б неправильно вважати, що мп і нині відкрито підпорядковується рпц. Навпаки, на своєму Соборі 20 травня упц мп проголосила, що відмежовується від російської церкви і засуджує агресію росії проти України. Але чим є оце «відмежування»? Як влучно сказав нинішній куратор релігійної сфери,авторитетний релігієзнавець, професор  Віктор Єленський,  який очолив з 1 грудня Держслужбу  з етнополітики та свободи совісті, це нагадує подружню пару, яка спить окремо,  але з якихось причин не розлучається.

Але всім уже зрозуміло, що з розлученням з рпц чи без нього московський патріархат в Україні існувати не може. Це питання давно руба ставить суспільство, але  на нього надто делікатно досі відповідала влада. Чому? Тому що, по-перше,  в середовищі впливової  політичної еліти, причому найвищого рівня, досі значна частина  не була ( і не є?)  проукраїнською. Хіба раніше  правоохоронним органам, Нацбезпеці не було відомо, яка закваска «бродить» в середовищі ОПЗЖ, інших ворожих  політсил? Чи яким духом дихав нардеп,  олігарх, він же протоієрей РПЦ  Вадим Новінський, котрий лише нещодавно, в кінці грудня, потрапив під українські санкції разом з Павлом Лебедем (намісником Лаври) ? В якій би державі, в якому парламенті таке було б дозволено?  Мало того, що Новінський був фінансовим посередником між РПЦ і мп, але й відкритим агентом російського впливу. Медведчуки, шуфричі, рабіновичі, мураєви та іже з ними десятиліттями почувались привільно в політичному та інформаційному полі.

Сумно, але потрібно  було ще до  повномасштабного нападу росії на Україну, всіх чортів виганяти з хати. Одних – позбавленням  депутатства та громадянства, інших, які  чкурнули з України добровільно ще на початку війни. А та ж Києво-Печерська лавра  в центрі столиці залишалася  бастіоном «руского міра», хоча під її стінами відбулося два наших Майдани. І  стояла твердинею аж до моменту, коли в одному з її храмів вірнопіддані мп віряни не заспівали  «Звон пливьот, пливьот над расією». І цього «звона» чомусь не чув священник, що стояв поруч? Але ж   такі «пєсні» лилися з лаврських храмів, куди не було доступу правдивому українському духу, українському слову, молитві, з часів незалежності «під носом» СБУ, Верховної Ради, Адміністрацій (тепер Офіс)  всіх президентів! Як якась неопалима купина.  Чому? Тому що не було державної волі, державного патріотизму. Мовляв, у нас конституційно  не забороняється і відповідно гарантується  свобода віросповідань. А кілька хитромудрих законодавчих актів, які стосуються юридичних аспектів  законної діяльності упц мп в Україні, настільки суперечливі, підлаштовані  під чергову владу, що нині,виявляється, важко вигнати вовка з хати, тобто, державним законом заборонити  упц мп. Тому що, керуючись тим же законодавством, мп може виграти будь-який  суд.

Та нарешті в грудні минулого року Комітет ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував  ухвалити парламенту в першому читанні законопроєкт про заборону діяльності в Україні російської православної церкви та пов’язаних із нею релігійних організацій. До речі, подібний закон Рада так  і не спромоглась прийняти ще у 2018 році. Теперішня мотивація – надані СБУ докази колабораційної діяльності упц мп в Україні. Ці факти вже широко відомі і шокують   тим, якими ж насправді виявилися  так звані святі отці мп  по значній частині території України. Фактично, вірні солдати путіна, лише в рясах. Не будемо перераховувати ці докази державної зради, лише нагадаємо, що контррозвідувальні (безпекові) перевірки ще тривають, зокрема,  в  храмах та парафіях упц мпв Хмельницькій області,  в тому числі в єпархіальному управлінні упц мп, що знаходиться  в Хмельницькому. Хочеться сподіватись, що зрадників та колаборантів у нас не виявлять.

Але повернемося до нинішньої ситуації : адже історична  подія, яка відбулася  в Лаврі на Різдво, стала камертоном, дороговказом  для суспільства в питанні, як визволяти з-під мп інші наші лаври та кафедральні собори, збудовані українцями, за українські кошти. А поки Верховна Рада вироблятиме механізми впровадження закону про заборону російської церкви, вже почало  реально  і ефективно працювати на місцевому рівні  законодавство про оренду, яку самоврядна  влада не бажає продовжувати, про вилучення земельних  ділянок під забудову, у свій час отриманих мп. Як-от, у Хмельницькому, коли  минулого року три парафії упц мп були позбавлені права користування земельними ділянками. «Ми продовжуємо припиняти права користування земельними ділянками релігійній організації, яка має прямі зв’язки з державою-терористом, — пояснив міський голова Олександр Симчишин. — Це триватиме й далі. Ми робитимемо все можливе, щоб ворожої агентури в особі релігійних організацій у нас було якомога менше».

Але повернемося до Києво-Печерської лаври як символу першої вагомої української перемоги. Але ще  не остаточної. Бо, насправді, вигнати колаборантів з українських храмів – це півсправи. А як з рештою отців? Як вважають релігієзнавці та експерти з середовища ПЦУ , потрібно переконувати священників  мп, працювати з ними,  пояснювати, чому важливо йти на об’єднання з ПЦУ, які гарантії вони матимуть.  Адже в лавах упц мп чимало служителів, які не є колаборантами та  зрадниками, і їм некомфортно   почуватись частиною середовища ізгоїв. Про це під час Різдвяного Богослужіння в  Лаврі  сказав проієрей ПЦУ Макарій, коли владика Павло Лебідь оголосив про нібито силове захоплення Успенського собору: «Дуже хотілося б, аби наші брати з мп нас  почули. І, відкинувши всілякі канонічні якісь перешкоди, всі, що нагородили десятиліттями, щоб прийшли і спільно стали до молитви. І це вже було б відродження українського народу».

Про це в недавньому інтерв’ю газеті «Проскурів» сказав і керуючий Хмельницькою та Кам’янець-Подільською єпархією ПЦУ протоієрей Павло Юристий: «Я прихильник того, щоб українське православ’я не розпорошувалося, а, очищуючись,  об’єднувалося. І  я впевнений, що  ми об’єднаємося. Ми спілкуємося із священниками мп, намагаємося знайти потрібні слова для діалогу,  бо потрібно  давати кожному з них шанс». На думку керівника єпархії, у цьому питанні держава має проводити ширшу роз’яснювальну  кампанію щодо об’єднання українського православ’я.  Звичайно, на добровільних засадах. На думку провідних  українських експертів і політиків, у ці процеси має втрутитись президент України. Адже Володимир Зеленський на дев’ятому місяці війни почав змінювати свою церковну політику та ставлення до ПЦУ і уп цмп. Зеленський сказав, що хоче розібратись у сфері, щоб допомогти та бути справедливим. Вже перший такий крок – призначення на відповідні посади людей, які користуються авторитетом в суспільстві. Це – вже згадуваний Віктор Єленський, інший  –  професійний військовий та спецслужбіст Василь Малюк, який після «квартальника» Івана Баканова очолив СБУ. За його словами, якщо на проповідях священник говорить «немає України, немає війни, і росія прийшла нас звільнити», то це не церковна історія, а питання національної безпеки. І саме за його керівництва розпочались найбільш ефективні  процеси перевірок середовища упц мп. Звісно, це не робиться без погодження вищого керівництва держави. І логічно, що після очищення середовища упц (вже без мп)можливі переговори за участі президента Зеленського, які, нарешті, розпочнуть об’єднавчі процеси  українського православ’я. І в усіх наших храмах лунатиме рідна мова і українська молитва.

Тетяна Слободянюк.