«Піт артилериста береже кров піхотинця»

Коли розвідка передає координати, бійці підрозділів вогневої підтримки мають діяти миттєво. Але перш, ніж це стане бойовою рутиною, кожен мінометник проходить сотні годин підготовки. В одному з секторів полігону — укрита лісосмуга. Саме тут відпрацьовує мінометний взвод хмельницького підрозділу Національної гвардії України. Відточені рухи, чітке встановлення, наведення і заряджання.
«Ти маєш знати свій міномет з заплющеними очима. Тут усе має значення: кут, відстань, вага, навіть щільність повітря. Помилка — і влучаєш не туди. А це не просто пропущений шанс. Це загроза побратимам», — ділиться старший навідник Алукард.

Умовний ворог висаджує ДРГ на узбіччі з метою прориву до позицій. Завдання БПЛА — виявити, завдання мінометників — вразити, завдання інструкторів — оцінити і довести до автоматизму кожен рух і кожне рішення.
«Ми готуємо хлопців до сучасної війни. Там постійна координація між підрозділами, швидка передача інформації й влучний удар. Ворог не чекає, і ми не маємо права гаяти ні секунди. Є принцип, якого ми дотримуємось завжди: піт артилериста береже кров піхотинця. І кожен наш навчальний залп — це інвестиція в життя побратимів на передовій», — зазначив командир взводу на псевдо Гуру.

«Наш дрон завис на 150 метрах, щоб залишатись непоміченим. Як тільки ми зафіксували ворожий автомобіль, що висаджував піхоту, одразу передали координати. Усе — по протоколу: швидко, чітко, без паніки. Розуміли: від нас залежить влучність мінометного розрахунку», — розповідає оператор БПЛА Володимир.

На полігоні все вже затихає, дрон повертається на базу, а міномети — до транспортного стану. Але головне — фахівці відпрацювали ще раз на практиці свої навички і визначили напрямки, які потребують додаткових тренувань.

Група інформації та комунікації НГУ