“Подільська Січ”: відпочинок, вишкіл, патріотичний гарт
Уже друге літо на території Іванковецького ліцею, що в Олешинському старостинському окрузі, діє дитячий польовий табір військово-патріотичного спрямування “Подільська Січ” (кожна зміна — два тижні, починаючи з середини червня, після завершення навчального року).
Це справжня військова фортеця: з вартовими на кордонах території, на сторожовій вишці, з вечірнім вогнищем, де готується смачнюща вечеря, і довкруж нього лунають патріотичні пісні під гітару. Щодня після обов’язкової руханки — заняття з військової підготовки, володіння зброєю, з тактичної медицини. Провідники-старшини, які займаються з дітьми, — волонтери і військовослужбовці, які навчають дітей воїнським премудрощам та бойовому братерству. Тут проводять заняття бійці ДСНС та прикордонники, вчать розрізняти вибухонебезпечні предмети, орієнтуватись у складних ситуаціях, працюють пластуни. А також вечірні дискотеки, кіно під відкритим небом, квести, ночівля в просторих комфортних наметах, обов’язкове п’ятиразове харчування і цілодобове перебування на природі. Це унікальне за структурою, організацією і виховним чинником наметове містечко-фортеця, мешканці котрої — діти від 9 до 17 років із закладів освіти Олешинського округу та міста Хмельницького. Ідея його створення належить старості округу, волонтерці Валентині Базилюк, працює польовий табір за рахунок благодійних коштів та за підтримки Хмельницької міської ради.
“У таборі — десять загонів, всі мають власні патріотичні речівки і носять імена героїв-земляків, які віддали життя у російсько-українській війні, — розповідає Валентина Андріївна. — А ще цього року ми в старостаті з педагогами, активістами створили короткометражний фільм про кожного з героїв, а їх у нас аж 19. І в таборі щовечора — перегляд фільму про героя, це 11 хвилин, перед сном. Дітям потрібно розповідати, щоб пам’ять не зникла, не віддалилася”.
У спекотний день, коли до табору завітали журналісти, сюди прибули й бійці пожежно-рятувальної частини і насамперед запропонували охолоджуючу розвагу: опорошували табірну юрбу водичкою, наче душем, з пожежної машини. А після такої розваги — урок від рятувальників на тему правильного поводження з вибухонебезпечними предметами. Провели й екскурсію дітям усередині пожежної автівки.
Ані години в таборі без пізнавальних, цікавих заходів. Орест Довгий, учень Водичківської ЗОШ, розповідає, що пожити у таборі порадив йому брат, який побував тут торік. “Мене мама запитала: “Хочеш у табір?” “Хочу”, — кажу, — розповів учень Олешинської гімназії Іванко Горобець. — Уже на другий день все так сподобалося, що й залишився і за домом не скучаю. Тут дуже цікаво, і дуже смачні обіди, і поруч укриття, коли повітряна тривога. А найголовніше тут виховують патріотів, бо під час війни це дуже важливо”. 9-річному переселенцю з Харкова Луці Тесленку подобаються заняття з безпеки, бо каже, в Харкові це треба знати і уміти всім.
Табір, справді, схожий на військовий підрозділ, де вартові на чатах території — у військових строях і навіть зі зброєю. Усе контролюють табірні старшини. Ярик Будник, учень Калинівської ЗОШ, який заступив на варту, каже: “Наш другий загін охороняє територію, а третій зараз на сторожових вишках…”. Хлопчикам дуже подобається бути захисниками, вони стежать за порядком, щоб ніхто у загонах нікого не кривдив і не робив нічого поганого. Ярик показує рушницю і каже, що вміє нею користуватись. Звісно, у руках дітей зарядженої зброї чи вкрай небезпечної немає. “Слава Україні! — йде перекличка між вартовими. — Слава нації! Смерть ворогам! Україна понад усе!”.
У таборі в одному з наметів розгорнуто виставку різних видів зброї . Тут же досвідчені інструктори проводять заняття із збору гвинтівкок на швидкість. “Уже вдруге приїжджаю в “Подільську Січ” для проведення військо-тактичної підготовки старших дітей, — розповів ветеран російсько-української війни, керівник Ярмолинецького військово-патріотичного клубу “Молодіжна козацька Січ” Федір Пронак. — Також ми проводимо майстер-класи зі спортивних луків і стрільби із вогнепальної зброї”. У Федора є вже багато випускників, які нині воюють, а першу підготовку проходили в юнацькому клубі.
Подобається володіти зброєю, вчитись стріляти й дівчаткам. “Я займалася в тирі, і тут продовжую, — каже хмельницька школярка Маргарита Преснєцова. — Тут мені дуже комфортно, я хочу стати захисницею. А під час війни потрібно знати, як поводитися в різних ситуаціях. У мене є родичі в Харкові, і тато воював, і я не з чужих розповідей знаю, що треба дуже серйозно ставитись до своєї безпеки”.
“Вдома в місті нудно влітку, а в таборі все таке цікаве і корисне, — додає учень Хмельницької СЗОШ №18 Роман Поліщук. — Я командир загону і цим пишаюсь. Тут усі не лише відпочивають, а й розвиваються, дізнаються багато нового і важливого”. Каже, мріє після школи вступати до прикордонної академії. Уже вдруге в таборі Данило Орищук з Водичківської гімназії. “Я навчився збирати і розбирати зброю, навчився бути дисциплінованим, розважливим”, — ділиться підліток. Киянці Інні Заїці дуже подобається патріотичне спрямування табірного життя, таке активне подільське літо в її житті перше.
Часті гості в таборі — представники НАДПС України ім. Б.Хмельницького, проводять уроки з домедичної допомоги. Вікторія Чайка, старша лейтенантка академії, розповіла, що такі заняття проводить не вперше, навички з тактичної медичної допомоги бажано мати й дітям: зупинка кровотечі, накладання турнікета тощо. А чи не найбільше вражень отримали діти від спілкування з прикордонниками-кінологами та службовими собаками. Вівчарка Жанна, яка приїхала з інструктором Олексієм Нагайцем, уміє знаходити наркотики, працює на кордоні, в пунктах пропуску, і діти були в захопленні від умінь чотирилапої прикордонниці.
А ще у таборі волонтерять, щодня позмінно плетуть маскувальні сітки. Прикладом героїзму і патріотизму для дітей є старшини табору. Один із них — Халід, військовий підрозділу розвідки, боєць Чеченського миротворчого добровольчого батальйону ім. шейха Мансура, на війні з 2016 року. “Ми, чеченці, захищаємо Україну і хочемо цим сказати: ворог не має національності. Він руйнівник, вбивця, тому потрібно його зупиняти. Треба, щоб усі зрозуміли: необхідно гуртуватися і дітям це пояснювати”, — каже доброволець. “Служу в ЗСУ з перших днів повномасштабної війни, — розповідає інший старшина, військовослужбовець Віктор Місюра, кавалер ордена ім. Б.Хмельницького ІІІ ступеня. — Був в усіх гарячих точках: Харків, Донецьк, Авдіївка, Лиман, Часів Яр. Поранення отримав під Бахмутом під час штурму позицій ворога. Дітям розповідаю, що таке війна, щоб ніколи їх це не торкнулося”, — каже воїн. Ще один старшина в таборі Юрій Тельбізов, головний інструктор спецпідрозділу “Аратта” ГУР МО, маріуполець. Старшинує у таборі волонтерка Наталя Беринда, яка допомагає військовим, їздить на передову разом з Валентиною Базилюк та побратимами ще з 2014 року. “Досі щотижня — на схід, до наших хлопців. Доставляємо все, що необхідно: автівки, дрони, РЕБи, продукти, — розповіла пані Наталія. — Опікуємося й Чеченським батальйоном ім. шейха Мансура, адже лише волонтери утримують добровольців. Ці хлопці без зарплат, чесні, благородні, а як неперевершено розмовляють українською!”, — на цих словах у пані Наталі ясніє погляд…
Ближче до завершення табірної зміни організатори вже отримали перші подяки. “Майже два тижні як один день! Неймовірні! Величезна подяка засновникам, організаторам, однодумцям та всім причетним до проведення табору-вишколу “Подільська Січ”! Дуже потужний табір, спрямований на патріотичне виховання дітей — майбутнє нашої Держави”, — написали в соцмережах військовослужбовці 8-го окремого батальйону “Аратта” імені Андрія Гергерта УДА та 225-го Окремого штурмового батальйону.
Тетяна Слободянюк
