Поміж тривогами, або Не можна дитинство відкласти на потім
Вихованці дитячого садка “Веселка” старанно готувалися до заходу, що був приурочений до Всесвітнього дня здоров’я. Кожен з них хотів розповісти про правильне і повноцінне харчування, зокрема про те, які саме продукти не варто споживати, адже вони завдають шкоди здоров’ю. На захід були запрошені й батьки. Та плани, як і зазвичай останнім часом, скоригувала війна…
Провести захід завадила повітряна тривога. Замість виступу діти змушені були спуститися в укриття.
Зрештою, перебування в укритті малеча сприймає швидше як пригоду. Директорка закладу дошкільної освіти №53 “Веселка” Світлана Довгань розповідає, що дехто з діток радіє, що не треба, приміром, спати. Дехто чим пошвидше відкриває свій заплічник, бо там у нього смачне печиво. Часом узагалі доводиться годувати дітей в укритті, то тоді вони називають це пікніком. Втім, зауважує Світлана Миколаївна, навіть таке сприйняття дітьми тривожної ситуації не робить її оптимістичнішою. Про спокій дітей дбають вихователі, саме від їхньої витримки і врівноваженості залежить настрій вихованців. Вихователь просто не має права проявити якісь свої переживання чи страхи. Спокій і безпека дітей — понад усе.
В укритті всі читають віршики, охоче займаються руханкою. Там є настільні ігри, розмальовки, пластилін, одним словом, усе, аби відволікти малечу й підтримувати спокійну атмосферу. Ліжечка, стільчики, столики, іграшки — усе для комфорту малюків.
Теперішнє укриття до повномасштабного вторгнення було звичайним підвальним приміщенням, заповненим старими меблями. Зроблена насправді титанічна робота, адже довелося “вкопуватися” аж на 40 сантиметрів, аби домогтися потрібної висоти.
— Якщо чесно, усе це страшні реалії, — каже директорка, — але ми до них звикли і прагнемо убезпечити життя наших вихованців. Тим часом отак, поміж тривогами, намагаємося і надалі жити повноцінно. Навіть у такий важкий період. Адже ми не можемо поставити життя на паузу, а дитинство не можна відкласти на потім. Бо потім уже будуть дорослі роки…
І їхній дитячий садочок живе у звичному ритмі. Заняття, ігри, прогулянки, сон. Формування особистості, виховання маленького українця, засівання перших зерен добра і любові…
Примітно, що усе робиться у тісному контакті з батьками. Ось і недавно відбувся день відкритих дверей, який був ініційований Департаментом освіти та науки ХМР. Насправді захід тривав протягом тижня. Батьки зустрічалися з різними фахівцями. І самі проводили заняття у групах, які відвідують їхні діти. Показували, що вони вміють: розписували великодні пряники, виготовляли пташок з картону й ниток, робили корисні салати, замішували тісто й пекли смачне печиво, яким ласували усі. Спільні заняття сподобалися і батькам, і дітям. Важливо, що є контакт педагогів з батьками і взаємодія. Після подібних заходів стосунки стають довірливішими, й питання, які усіх непокоять, вирішуються набагато швидше.
Кілька слів варто сказати й про харчування. Усього на харчування однієї дитини на день витрачається 54 гривні. Батьки сплачують 60 відсотків від цієї суми. Меню ж дуже різноманітне, вітамінне й поживне. Двічі на день — салати, постійно м’ясо чи риба, свіжі овочі та фрукти за сезоном. Далеко не в кожній родині готують настільки різноманітні страви. От хоча б суп з рибними фрикадельками чи буряківник. Чи сирна запіканка з родзинками або бананами, або яблуками. Або ж вареники з м’ясом чи біфштекс. Зрозуміло, жодних сардельок чи ковбаси, лише свіжі страви з м’яса. І раз у місяць гастрономічна радість для дітвори — бургери! Готуються вони з булочок і котлет, які випікають самі кухарі садочка.
Життя, попри все, триває. З 1 квітня відкрилася уже електронна черга для зарахування до дитсадка з 1 вересня. У черзі перебуває 23 дитини віком від 2 до 3 років і лишень 8 дітей віком від 3 до 4 років (торік було 60).
— Багато людей виїхало після повномасштабного вторгнення, — констатує Світлана Миколаївна. — Народжуваність знизилася, тому такий сумний результат. Нині садок відвідує 253 дитини, а ще до пандемії коронавірусу іх було 380.
Ці дітки — наше найбільше багатство, яке ми повинні особливо берегти. Тож ми продовжуємо жити. І зранку, навіть після безсонної від повітряної тривоги ночі, знову беремося до звичних справ. Власне, як завжди. Ні, не як завжди, з іще більшою рішучістю, з іще більшим бажанням, сильнішою любов’ю до життя.
Тетяна Сікорська
