Страсний квітень: в Хмельницькому громада проголосувала про перехід чотирьох найбільших храмів упц мп до Православної церкви України
Такого стрімкого церквопаду московського патріархату, який розпочався в Хмельницькому з початку квітня, у нас не було з перших років незалежності. Бо якщо раніше переходи з упц мп відбувались по селах, то віднедавна один за другим, “впали” чотири твердині мп в обласному центрі. Після головного собору єпархії — Свято-Покровського, який став каталізатором бурхливих церковних подій, міська громада прийняла рішення про вихід з упц мп церкви Казанської ікони Божої Матері, собору Різдва Пресвятої Богородиці, а 10 квітня — Свято-Георгіївського храму.
Втім, якщо після ганебного побиття українського воїна в Свято-Покровському соборі, яке вмить набуло всеукраїнського розголосу і коштувало посади керуючому єпархією, митрополиту Антонію Фіалку, церковна братія покірно покинула стіни собору, то в решті трьох таки відбувалися емоційні сутички. Втім церквопаду і морального краху мп уже не зупинити. Бо кожен свідомий українець розуміє: йде боротьба на духовному фронті, і перемога на ньому така ж важлива, як і на полі бою.
Ця війна почалась, і супротивник не здається. Бо відразу після зборів громади про перехід до ПЦУ Свято-Георгієвського храму на сайті єпархії упц мп з’явилося повідомлення про рейдерське захоплення святині “невідомими особами у спортивні формі” і “незаконні збори територіальної громади, організовані з метою незаконної зміни підлеглості релігійної громади УПЦ до структури ПЦУ”, і “священнослужителі та віряни релігійної громади Свято-Георгіївського храму УПЦ м. Хмельницький звернулись до правоохоронних органів за захистом своїх прав на віросповідання”. Про це йдеться в тексті. Але не це здивувало. А подвійна мораль, в яку, мов у рясу, облачені святі отці. І по-іншому й не скажеш.
9 квітня, у Вербну неділю на тому ж сайті єпархії упц мп повідомлялося, що “керуючий Хмельницькою єпархією архієпископ Хмельницький і Старокостянтинівський Віктор очолив молебень за воїнів, які захищають нашу Україну від загарбників у храмі св. великомученика Георгія Побідоносця… Разом із священиками та вірянами єпархії попросили у Господа перемоги і миру нашій Українській землі. Після молебню була відслужена панахида за загиблими воїнами, які віддали своє життя захищаючи свою країну. Церковна молитва за воїнів дуже важлива в справі здобуття перемоги нашої України. Ми щиро благаємо Всемогутнього Бога про милість до всіх, хто сприяє утвердженню миру”. Чесно кажучи, цього прагне кожний українець і ми прагнемо робити все, щоб знищити ворога і цим наблизити Перемогу. Але ж… За яке міфічне воїнство молились у храмі, коли напередодні у соборі так побили українського воїна, що він досі в лікарні?
То де ж правда, шановні отці: у вчинках ваших чи в словах? Адже ніхто ж вас кілька днів тому не заступився за нашого воїна, який добровільно пішов на війну захищати і нас, і вас. По-друге: таки жодного слова про нашого ворога, який приніс стільки страждань Українському народові. Чи щирі ваші молитви? Чи це бажання утихомирити розгнівану громаду, приспати пильність? Бо як можна вірити у чистоту сумління , коли в предстоятеля упц мп, митрополита Онуфрія і ще 20 високосвященних осіб мп виявили російські паспорти? А у підвалах храмів та монастирів мп знайшли центнери проросійської літератури та пропагандистських методичок? До речі, відповідну літературу поліція виявила і при обшуку хмельницьких храмів упц мп. А протягом 9 років війни, яку розпочала росія у 2014-ому, після анексії українських земель хіба московський патріархат бодай словом обмовився про цю кривду, завдану українському народові? А Майдан, який священики упц мп називали диявольським і відмовлялися відспівувати наших загиблих захисників у тому ж 2014-ому?
Є приказка, що гріхи кидають довгі тіні. Тобто, людська пам’ять не коротка і не вибіркова. Ми пам’ятаємо все. А щодо рейдерського захоплення, то це, насправді, “стиль” мп у часи Кучми і Януковича, коли проросійські структури вкупі з “тітушками” силою відбирали храми в тодішнього Київського патріархату, автокефальної та греко-католицьких церков. А громада тепер повертає відібране.
І важливий не лише юридичний вихід з упц мп, а й визволення умів і душ тих наших співгромадян, які стали заручниками московської брехні і “єдіного православія”, яким продовжує дурити голови фсбешна російська церква. Нагадаємо, за даними Опендатабот (державний моніторинг реєстраційних даних), зараз в Україні залишається 8505 церков, що підпорядковуються московському патріархату. Найбільше на Донеччині (683 релігійних установ), Хмельниччині (613) та Вінниччині (563).
Нагадаємо, одним з наративів “руского міра” є заперечення канонічності ПЦУ. Але це московська брехня. Православна церква України була створена як канонічна автокефальна помісна церква з благословення Вселенського патріархату в грудні 2018 року на Об’єднавчому соборі в Києві. На початку 2019 року Вселенський патріарх Варфоломій вручив предстоятелеві ПЦУ митрополитові Епіфанію Томос про канонічне визнання автокефалії ПЦУ як помісної церкви України. Відтак ПЦУ є однією з 15 канонічних автокефальних помісних церков, які складають православну спільноту, і єдиною канонічною православною церквою на території України.
Тетяна Слободянюк
