Свято і духовна зброя: хмельничани разом з переселенцями в День вишиванки вийшли на площу міста в національних строях
Кожний третій четвер травня українці відзначають свято, яке за рекордно короткий час стало народним і міжнародним, отримавши прописку в кожному куточку планети, де живуть українці. Сьогодні, 19 травня, вишиванки знову об’єднають, заквітчують планету могутніми оберегами любові і вічності, перемоги світла над темрявою.
Днем вишиванки назвали чернівецькі студенти культурно-патріотичну акцію у 2006 році, домовившись прийти на заняття в цей день у вишитих сорочках, а вже наступного року вишиванки одягали студенти та усі охочі в різних регіонах України. Нація наче б чекала моменту, аби таким чином показати світу свою древню ідентичність, духовно-культурні пріоритети і їхню живучу спадкоємність. Бо уявити подібне свято, скажімо, в росії просто неможливо. Хіба виходитимуть москалі по всьому світу в кокошниках чи сарафанах на роботу, на навчання, на вуличні прогулянки, як ми ходимо в наших вишиванках щодня? Наш вишитий одяг — не декорація, не елемент твердолобої пропаганди, а це ментальна сутність нашого буття. Для нас вишиванка – такий же символ нації, як мова і пісня. І така ж ненависна нашому ворогу, як ненависні Бандера, Шевченко, тризуб, синьо-жовтий прапор.
Наша вишиванка вижила у їхніх гулагах, у їхніх несходимих сибірах, у резерваціях, в які вони мільйонами заганяли репресованих українців у середині ХХ століття. І так само нині вишиванка набуває ще більшої міці, стає зброєю, яку неможливо знищити. Бо дух народу неможливо знищити, це — енергія, це — саме життя. Пам’ятаю інформацію, як в одному з міст окупованої Луганщини у2014-ому розстріляли вчительку, яка одягла вишиванку. У вишиванках херсонці у березні цього року виходили на мітинги і доводили окупанта до сказу. З початку масштабного вторгнення орків вишиванка знову стала воїном, якого боїться дикунська орда. Тому що там, де люди у вишиванках, там для них погибель.
“Для нас росія заканчіваєтся там, где хотя би одін человєк говоріт на руском язикє”, — пихато заявляв божевільний кремлівський фюрер ще на початку 2000-х. Неприхований і тоді неприборканий рашизм нині зазнає остаточного краху, а вишиванка продовжує об’єднувати велетенський український світ по всій планеті.
На вулиці Хмельницького у вишиванках вийшли не лише хмельничани, а й наші співвітчизники, які стали вимушеними переселенцями, і нині понад 40 тисяч їх мешкають у нашому місті. Одягаючи вишиванку у Хмельницькому, східняки не просто віддають належне святу, вони крок за кроком опановують свою українську ідентичність. Вивчають українську мову і історію України на курсах, які вже більше місяця працюють у Хмельницькому, у спілкуванні намагаються розмовляти українською, не лише з солідарності і вдячності, а тому що у них заговорила вільно генетична пам’ять.
В цей день Хмельницький перетворився на великий святковий майдан, де розквітають сотні вишиванок, які всіх нас об’єднують у невмирущій любові до свого роду, закарбованій в орнаменти всіх регіонів України. А насичена програма різноманітних заходів для хмельничан та гостей міста уже традиційно присвячена найважливішому підсумку всіх наших акцій — збору благодійних коштів для потреб Української армії.
І ми знаємо, що в народних вишиванках ми зустрінемо нашу всенародну Перемогу — від сходу до заходу.
Тетяна Слободянюк
