«Тато — це не про силу. Це про присутність»

У час, коли українські родини переживають втому, тривогу, розлуки й втрати, особливо гостро постає потреба у простих, але життєво важливих речах: підтримці, близькості та відчутті сім’ї. Саме про це «Тато Школа» від ТатоХаб Хмельницький — простір, де чоловіки вчаться бути не «ідеальними», а живими, емоційно присутніми татами. Про страхи чоловіків, мовчання в родині, силу обіймів та батьківство під час війни ми поговорили з психологом проєкту Сергієм Аніськовим.

— Сергію, сьогодні багато говорять про кризу сімейних стосунків. Чому, на вашу думку, зараз так важливо говорити саме про роль батька?

— Бо дитині недостатньо просто знати, що тато є. Їй важливо відчувати його поруч — емоційно.

Ми виросли в культурі, де чоловіка часто вчили бути сильним, стриманим, мовчазним. Але дитина потребує не лише захисту чи забезпечення. Вона потребує погляду, уваги, розмови, спільного часу.

Дуже багато чоловіків сьогодні чесно зізнаються: «Я хочу бути хорошим татом, але мене цього ніхто не вчив». Саме тому існує ТатоХаб — як простір підтримки, де чоловік може навчитися бути ближчим до своєї дитини без страху осуду чи сорому.

— Як народилася ідея створення «Тато Школи»?

— Вона народилася із живого болю чоловіків. Під час війни ми особливо побачили, наскільки багато напруги накопичується в сім’ях. Чоловіки приходили втомлені, виснажені, тривожні. Хтось не міг знайти контакт із дитиною, хтось боявся зриватися на близьких, а хтось мовчки носив у собі страх бути «поганим батьком». І ми зрозуміли: потрібен простір, де про це можна говорити вголос. Без масок. Без ролі «я мушу справлятися сам».

— «Тато Школа» — це більше лекції чи терапевтичний простір?

— Це точно не про суху теорію. Ми створюємо живий простір досвіду. Тут чоловіки не просто слухають професійного психолога, вони проживають, аналізують, вчаться через власні емоції. У нас є вправи, рольові ситуації, групові обговорення, методики саморефлексії. Наприклад, через «Сімейну соціограму» чоловік може вперше побачити, як виглядають його стосунки в родині. А під час вправи «Світове кафе» учасники шукають відповіді на складні сімейні ситуації разом. Іноді найважливіше для людини — почути: «Я теж через це проходжу». Бо тоді зникає відчуття самотності.

— Про що чоловікам найважче говорити?

— Про власну вразливість. Багато хто роками живе з переконанням, що чоловік не має права на слабкість, страх чи виснаження. Але коли формується безпечна атмосфера — чоловіки починають відкриватися. І знаєте, дуже сильний момент — коли дорослий чоловік каже: «Я вперше нормально сказав уголос, що мені страшно бути поганим батьком».Це дуже чесні речі. І саме з такої чесності починаються зміни.

— Які теми сьогодні найбільше хвилюють татів?

— Насправді всі теми — про стосунки. Як чути дитину, а не лише виховувати. Як не переносити власну втому в агресію. Як підтримувати дружину. Як не втратити контакт із підлітком. Як бути татом немовляти, коли сам емоційно виснажений.

Ми говоримо про вікову психологію, сімейні конфлікти, партнерство, емоції, кризи подружнього життя, сімейні традиції. Вчимо навичок «Я-повідомлень», активного слухання, конструктивної комунікації. Але найголовніше — ми допомагаємо чоловікові усвідомити: батьківство — це не контроль. Це контакт.

— Чи змінюються чоловіки після таких зустрічей?

— Так. І дуже помітно. Іноді чоловік приходить закритим, напруженим, навіть скептичним. А потім починає говорити про дитину зовсім іншими словами.

Учасники часто діляться, що вдома стало більше спокою. Хтось навчився не кричати, а говорити. Хтось почав чути дружину. А хтось уперше за довгий час просто сів поруч із дитиною без телефону в руках. І це здається дрібницею. Але саме з таких моментів будується довіра.

— Напевно, особливо непросто зараз військовим батькам?

— Так. І це дуже болюча тема. Через війну тисячі татів сьогодні змушені бути далеко від дітей. Для багатьох це величезне внутрішнє відчуття втрати, коли ти не бачиш, як росте твоя дитина, не можеш її обійняти щодня.

У межах ТатоХаб Хмельницький ми працюємо переважно з ветеранами та їхніми родинами. Допомагаємо чоловікам повертатися в сімейне життя, відновлювати контакт із дітьми після служби, заново вчитися близькості. Бо іноді після пережитого на війні людині дуже складно знову стати просто татом. Але саме сім’я часто стає тим місцем, де починається внутрішнє відновлення.

— Що для вас особисто означає фраза «відповідальне батьківство»?

— Це не про ідеальність. Це про присутність. Про здатність бути поруч із дитиною не лише тоді, коли вона слухняна чи успішна, а й тоді, коли їй страшно, боляче чи важко. Відповідальний тато — це не той, хто ніколи не помиляється. А той, хто готовий чути, вчитися, змінюватися і залишатися в контакті.

— Чому чоловікам варто прийти в «Тато Школу»?

— Щоб перестати бути з усім наодинці. Сюди приходять не «ідеальні тати». Сюди приходять живі чоловіки — втомлені, розгублені, щасливі, тривожні, різні. І тут вони бачать, що їхні переживання нормальні. Мабуть, найцінніше — це момент, коли чоловік починає не просто виконувати роль батька, а по-справжньому проживати батьківство. І тоді змінюється не лише він. Змінюється атмосфера всієї родини.

Окрім «Тато Школи», у ТатоХаб Хмельницький також діють «Вечір психологічного кіно», «Літературний вечір при свічках», родинні фотосесії, просвітницькі лекції з профілактики гендерно-зумовленого насилля та «Чоловічий клуб» — простори, де чоловіки вчаться не мовчати про важливе, будувати стосунки та знаходити опору одне в одному. Анонси про наші заходи ви можете дізнатися через соціальні мережі facebook та Instagram ТатоХаб Хмельницький.

#ТатоХаб, #TatoHub, #ТатоШкола

Наталія Ферльовська

Фото: Олена Лапєва