У Хмельницькій громаді майже чверть населення потребують соціальної підтримки
У першу неділю листопада в Україні, починаючи з 1999 року, відзначають День працівника соціальної сфери. Традиційно зоною турботи цієї державної галузі були пенсіонери та особи з інвалідністю, діти-сироти, малозабезпечені та багатодітні сім’ї, безробітні громадяни. Повномасштабне вторгнення рашистів, трагедія мільйонів українців, які стали вимушеними переселенцями, стократне збільшення людей, які потребують державної опіки – це стало величезним викликом для галузі.
За інформацією управління праці і соціального захисту населення Хмельницької міської ради, сьогодні в нашій територіальній громаді проживають майже 80 тисяч пенсіонерів, серед яких ветерани війни і праці, люди з обмеженими можливостями, переселенці, родини загиблих героїв, діти-сироти, батьки яких віддали життя за Україну, багатодітні сім’ї, війна збільшила кількість малозабезпе- чених, економічно вразливих категорій населення. Як соціальна галузь Хмель- ницького долає виклики війни і продовжує здійснювати головну свою місію — дбати про людей, котрі потребують допомоги в скрутних життєвих обставинах? Про це в розмові з начальником управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, заслуженим працівником соціальної сфери України, депутатом чотирьох скликань міської ради Словяном ВОРОНЕЦЬКИМ.
— Словяне Ільковичу, повномасштабне вторгнення рф змусило галузь оперативно перебудовуватись, працювати в перші місяці війни 24/7, водночас виробляти нову стратегію соціальної опіки. Які її напрями нині є пріоритетними, що залишилося незмінним?
— Незмінною залишається робота, спрямована на вирішення проблемних питань з оплати праці, зайнятості, соціальний захист пенсіонерів, осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, багатодітних сімей, внутрішньо переміщених осіб, учасників бойових дій та їх сімей, інших вразливих категорій населення. Протягом 2023 року з міського бюджету надано матеріальну допомогу 6166 особам на загальну суму 16,5 млн грн. Також за цей час видано 23438 продуктових наборів малозабезпеченим нашим громадянам, пенсіонерам, діє послуга безкоштовного харчування, яку здійснюють наші підпорядковані установи — територіальний центр та центр соціальної підтримки й адаптації. Різні види соціальної допомоги отримують понад 16 тисяч хмельничан. Одним з пріоритетних завдань нашого управління, міської ради стала турбота про захисників Вітчизни і їх сім’ї, про родини загиблих героїв. Нині в місті діє дві таких програми. Перша — “Програма соціальної підтримки осіб, які захищали незалежність суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, на 2021-2025 роки”. Орієнтовний обсяг її фінансування на цей період — 290 млн грн. Інша про- грама — “Родини Героїв”, на підтримку сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України мешканців Хмельницької міської територіальної громади. Ця програма розроблена на 2023-2025 роки, орієнтоване фінансування з бюджету громади — 144, 7 млн грн. Згідно з цими програмами, плануємо створити в нашому управлінні відповідний сектор із роботи з сім’ями загиблих героїв, учасниками війни, ветеранами, щоб знати, як оперативно і якісно працювати, планувати напрями і обсяг допомоги.
— А з якими питаннями найчастіше звертаються до вас сім’ї загиблих героїв?
— Це різне. Є питання з дітьми, з внуками, є житлові, є працевлаштування — в кожній сім’ї різні. Ці категорії дуже вразливі, тому людяність тут на першому плані. Звичайно, основними є питання оформлення статусу члена сім’ї загиблого, померлого учасника ваійни та отримння посвідчення, оформлення пільг на житлово-комунальні послуги та матеріальна допомога.
— Наші воїни повертаються з фронту з важкими пораненнями, каліцтвами, з психологічними травмами війни. Надалі їх буде більше. Як ними опікуватиметесь?
— Так, повертаються хлопці з фронту з важкими пораненнями, і після лікарень, після медичної реабілітації важливо їх оздоровлювати надалі. І ми вже зараз думаємо над тим, як і де створити їм такі умови. Це плануємо робити на базі нашого рекреаційного центру “Берег надії”. Там зараз проводимо реконструкцію, ремонти, закупили на понад 4 мільйони різного обладнання, тренажерів для оздоровлення. Звісно, наші захисники перебуватимуть там безкоштовно.
— Як уже зазначалося, в нашій тергромаді понад 80 тисяч мешканців потребують соціальної підтримки. Це майже чверть населення. Чи вистачає в галузі ресурсів людських, щоб охоплювати такий широкий спектр допомоги?
— В галузі працює 120 соціальних робітників і робітниць, є сім підпорядкованих установ, загалом наша команда — це понад 400 працівників. В середньому, на одного соцробітника припадає 14 підопічних, що потребують постійного догляду. На обліку по місту перебуває 986 осіб, у селах громади — 277 підопічних. Допомагаємо й продуктовими наборами, й обслуговуванням на дому, а якщо підопічні в селах, наші робітники городи обробляють, паливо заготовляють, важкохворих ми забезпечуємо памперсами, ліками, доглядом.
— Як працюєте з старостинськими округами, що є важливим для села нині?
— На сьогодні в громаді є шість старостатів, 24 села, де ми проводимо планові консультації, зустрічі, от днями виїзне засідання було в Давидківцях. Проблеми в селах схожі: людей турбує забезпечення дровами на осінньо-зимовий період, звертаються за продуктовими наборами тощо. Є питання щодо укриттів. Так було в Пирогівцях, і це потрібно було швидко вирішувати, бо діти мають навчатися очно, а без укриття це неможливо. Є питання й по сім’ях загиблих військовослужбовців, ветеранів. Так само маємо дієвий зв’язок із громадами в місті — Ружична, Книжківці, Лезневе, Гречани. І це щоденна праця, це взаєморозуміння, тобто проблеми намагаємося долати спільно, оперативно, професійно. Бо люди на це очікують. Соцзахист для них — це вже інстанція останньої надії.
— Як працюєте з ВПО? Їх зареєстровано в громаді понад 36 тисяч, і для більшості з них управління соцзахисту також інстанція надії. Як вони виживають, як із житлом, із роботою?
— Для нас це лише формально — ВПО, насправді, це наші люди, українці, і ми з увагою й розумінням прагнемо допомагати їм долати труднощі, які створила війна. В місті діє консультативний центр для ВПО, від березня 2022 року працівниками центру прийнято майже 14 тисяч людей, в тому числі з питань працевлаштування — 1412 осіб, працевлаштовано понад двісті. Як відгукуються самі переселенці, найкраще серед інших регіонів їм почувається в нашій Хмельницькій громаді. В нас налагоджена співпраця в переселенськими центрами — Маріуполь, Луганськ, Херсон, Бахмут…Таких об’єднань ВПО понад 20 в громаді. Працює координаційна рада з питань ВПО при міській раді. Що вирішують на таких засіданнях представники організацій переселенців спільно з міською радою? Це працевлаштування, чимало з них відкрили свої бізнеси, але більшості потрібна соціальна підтримка. До нас в переважній більшості приїхали жінки з дітьми, і ми повинні дбати про них. У нас немає питань з влаштуванням їх дітей дитсадки, в школи. Наші переселенці активні, намагаються влитися в життя громади, для них організовуємо різні заходи. Як і торік, цього літа за рахунок міського бюджету в рекреаційному центрі “Берег надії” відпочивали сім’ї з дітьми і окремо діти. І ще про оздоровлення: в цьому році освоюються майже 80 мільйонів гривень на капітальну реконструкцію заміського дитячого оздоровчого закладу “Чайка”. Там планується оздоровлення дітей влітку, а в решту місяців року— і ВПО, і ветеранів російсько-української війни. Буде багато оздоровчих процедур, інших послуг для всіх пільгових категорій. Протягом місяця в “Чайці” оздоровлювались в одному корпусі понад 90 осіб. Але після реконструкції буде більше 220 пільговиків. Також продовжуємо безкоштовно харчувати наших переселенців і малозабезпечених хмельничан у ресторані “Жовтневий”, щоразу це 250- 300 осіб. В цьому році ми вже видали майже 48 тисяч благодійних обідів, а з початку повномасштабної війни — понад 230 тисяч. Ця послуга буде надаватися й надалі. Також майже 4,5 тисячі переселенців регулярно отримують допомогу: одяг, продукти, дитяче харчування, памперси, хімію тощо. З місцевого бюджету понад 4 мільйони гривень виділено на потреби ВПО, зокрема на продуктові набори. І ми не зупиняємося, тому що війна триває, люди продовжують приїжджати і потребують підтримки. Є проблема з житлом у багатьох, її потрібно вирішувати. Маємо соціальний готель в міському центрі соціальної підтримки та адаптації, там 30 людей тимчасово мешкають. Також міська рада виграла інвестиційний проєкт на влаштування житла для ВПО за грантові кошти НЕФКО в розмірі 1 млн 487 тис. євро. За рахунок гранту планується провести реконструкцію двох об’єктів комунальної власності, це гуртожитки, під тимчасове житло для ВПО. Зараз тривають ремонтні роботи. Заселення плануємо до Нового року. Інший інвестиційний проєкт від НЕФКО – це кошти під будівництво житла для переселенців у розмірі 8 мільйонів 400 тисяч євро. Станом на кінець вересня 2023 року 585 сімей ВПО взяті на квартирний облік.
— Нині суспільство активно консолідується, є спільні проєкти влади й громадських організацій. Як це відбувається в соціальній сфері?
— Ми співпрацюємо з понад 40 організаціями осіб з інвалідністю, волонтерськими, ветеранськими об’єднаннями, релігійними громадами тощо, надаємо їм підтримку на статутну діяльність, і є віддача, є співпраця. У нас немає протиріч, і в цьому велика заслуга нашого міського голови Олександра Симчишина, який консолідує, об’єднує наші зусилля, в нього несхитна стратегія патріота, лідера громади. Як депутат міської ради чотирьох скликань, я це чітко бачу. Також міська влада спільно з міжнародними благодійними організаціями розробляє відповідний проєкт роботи з ветеранами, які повернуться додому з важким воєнним досвідом, з ними потрібно буде багато працювати, з їх родинами. Ми вивчаємо також досвід інших міст, де вже діють ветеранські хаби, це зокрема, Київ, Львів, Рівне, і будемо це реалізовувати в нашій громаді.Плануємо відкрити такий хаб, де будуть працювати психологи, реабілітологи, юристи, щоб допомагати ветеранам і їх сім’ях.
— Зважаючи на складність роботи в соціальній галузі, яка вимагає від працівників особливих людських якостей, чи є у вас плинність кадрів?
— Я в 2006 році очолив управління праці і соціального захисту населення, за цей від нас майже ніхто не йшов, окрім як на заслужений відпочинок, тобто плинності кадрів фактично немає, значить, немає випадкових людей. Так, багато що залежить від керівника, але й від людських якостей наших працівників також. Ми — одна команда, середній вік — 40 плюс, люди досвідчені, зарплата, в середньому, соціального робітника — в межах 12 тисяч гривень. А ще наші люди отримують житло. Ми видали понад 22 квартири за останні 8 років, за каденції міського голови Олександра Симчишина. Кого більше в нас у гендерному співвідношенні? Звичайно, жінки, понад 85 відсотків. Очевидно, турбота, терплячість, все-таки, йде від жінки…
— Що побажаєте колегам напередодні професійного свята?
— Насамперед, це величезна вдячність за їх професіоналізм, відданість, милосердя, за розуміння. Адже ми вибудували спільно потужну систему соціального захисту і маємо гідні результати. Це особливо важливо зараз, коли кожен тут, в тилу, докладає всіх зусиль, аби прискорити нашу велику спільну перемогу. Сердечно бaжaю всім колегам, їх сім’ям мiцного здоров’я, невичерпної життєвої енергiї, i нехaй добро, зроблене кожним, повертaється сторицею. А наснаги додає віра в перемогу і наші героїчні Збройні Сили.
Розмовляла Тетяна Слободянюк
