Війна і “первинка”: виклики і новий досвід хмельницьких медиків
Від 24 лютого ми живемо в умовах воєнного стану. І поки військові беруть на себе удар у гарячих точках та захищають територіальну цілісність нашої держави, лікарі продовжують захищати здоров’я людей. Про те, як змінилася робота “первинки” з перших днів повномасштабної війни, про коронавірус, забезпечення та інше, розмовляємо з директоркою КП “ХМЦПМСД №2″Людмилою ГОЛОВКО.
— Пані Людмило, первинна ланка медико-санітарної допомоги найбільше наближена до населення. З якими викликами довелося зіштовхнутися “первинці” з початку повномасштабного вторгнення, і якою стала основна лінія фронту медиків?
— Перші глобальні виклики перед нами постали ще два роки тому і пов’язані вони були з COVID-19. Але якщо тоді ми працювали в режимі 24/7, було фізично дуже важко, були ризики, дискомфорту додавав захисний одяг, то в перші дні війни, коли пацієнтів у поліклініці майже не було, це викликало дуже дивне відчуття. Перш за все, відбулася потужна переоцінка пріоритетів. Ти лікар, лише якщо є кому допомогти, і це, виявляється, надцінно. Тобто, в перші дні було передусім важко морально. Працювали переважно віддалено: відповідали на телефонні дзвінки, розмовляли дистанційно з пацієнтами, а вже на другий-третій тиждень війни пацієнти почали приходити на прийоми до лікарів. Якщо говорити про виклики, то російське вторгнення спровокувало чимало соціальних проблем, зокрема гостру нестачу медикаментів у фармацевтичних мережах. Адже люди масово почали скуповувати всі потенційно необхідні ліки, а фармацевтичні мережі не мали змоги вчасно поповнювати полиці через порушений логістичний ланцюг. Одними з найбільш дефіцитних стали препарати левотироксину для тиреоїдної терапії — лікування захворювань щитоподібної залози, які необхідні хворим на щоденній основі. Так само протизапальні, протизастудні, анальгетики, антибіотики, препарати для лікування цукрового діабету, а також психолептичні препарати і навіть антисептики.
— Зараз ситуація з ліками змінилася?
— Так, сьогодні дефіциту медичних препаратів практично немає. Стабільно почала працювати державна програма “Доступні ліки”, муніципальні програми, які фінансуються з міського бюджету. Є постанови 1303 і 1301, якими передбачені безкоштовні та пільгові рецепти для певних категорій населення, але вони йдуть індивідуально. Нормалізувались поставки інсулінів, їх можна отримати в аптечних мережах за рецептами, а також надходить гуманітарна допомога, яку можна отримати за рецептом лікаря через управління охорони здоров’я. І якщо до війни рецепт міг виписувати тільки сімейний лікар, то зараз виписується будь-яким лікарем без прив’язки до території чи декларації. Більше того, вже навіть є опція бронювати ліки онлайн, яка з початком війни на деякий час перестала працювати. Під підпис видаємо знеболюючі, препарати для розріджування крові, жарознижуючі. Дитяче харчування, підгузки, які також надходять як гуманітарна допомога, видають сімейні лікарі малозабезпеченим родинам.
— У Хмельницькому не ведуться бойові дії, відтак місто стало центральним регіоном, який приймає вимушених переселенців. Зараз в Хмельницькому їх понад 40 тисяч. Хто їм надає первинну медичну допомогу та чи потрібно переселенцям підписувати декларацію з сімейними лікарем?
— На час воєнного стану в Україні змінили правила надання первинної медичної допомоги. І люди, які приїхали до нас з міст, де ведуться активні бойові дії, можуть звертатися за допомогою, в тому числі й за рецептами, до найближчого медичного закладу, який надає первинну допомогу. Укладати нову декларацію не потрібно. Всі електронні направлення на обстеження до вузьких спеціалістів, у стаціонар відлагоджено і для хмельничан, і для переселенців. Тобто, ми нарівні працюємо і з нашими пацієнтами, які уклали декларації, і з вимушеними переселенцями.
— Навантаження на лікарів велике?
— Через повномасштабну війну рф навантаження на амбулаторії, денний стаціонар нашого центру ПМСД №2 зросло, приблизно, на 15-20 відсотків. Якщо взяти до уваги, що за кількістю підписаних декларацій з лікарями наш заклад займає 4-5 місце в Україні, то разом з внутрішньо переміщеними людьми це достатньо велике навантаження. Але суть в тому, що це не просто пацієнти, це пацієнти зі складною патологією, з хронічними хворобами, в яких через відсутність доступу до ліків, через стрес війни, постійну тривогу ускладнився стан здоров’я. Це люди з різними хворобами серця, з діабетом, які потребували повного обстеження. Люди, які були на гемодіалізі і трансплантовані. Люди, які під час повітряних тривог та обстрілів тривалий час перебували в підвалах та бомбосховищах, а відтак холод, вологість, відсутність сонячного проміння, води призвели до зневоднення, бронхітів, пневмоній, інфекційних хвороб, люди, які потребували психічної допомоги та психосоціальної підтримки, адже багато хто з них втратив рідних, мав поранення. І дуже добре, що ще до війни були сформовані електронні картки пацієнтів, і зараз наше галузеве міністерство і Нацслужба здоров’я відкрили доступ усім лікарям до єдиної електронної системи. Тобто, якщо людина не встигла взяти з собою свою медичну картку або загубила її, лікар може знайти пацієнта через електронну систему, дізнатися про його стан здоров’я, який був до війни. До прикладу, приходить до нас пацієнт з Харкова, який не пам’ятає, які приймав ліки, їх дозування, а ми знаходимо в системі його електронну картку, де є вся інформація, в тому числі й про супутні хвороби, результати аналізів, виписки з стаціонару, і це надзвичайно важлива інформація, яка допомагає нашим лікарям в роботі з внутрішніми переселенцями.
— Багато хто в перші дні війни виїхав за кордон. Серед біженців багато,зокрема, й медиків. Чи маєте зараз проблеми з кадровим забезпеченням у зв’язку з цим?
— Наші сімейні лікарі всі залишилися в Україні. Ті спеціалісти, які виїхали в перші дні війни, вже повернулися і приступили до роботи. За кордоном в нас перебуває 2 педіатри та дві медсестри. Вони активно продовжують проводити прийом своїх пацієнтів в режимі онлайн, але пацієнти хочуть, щоб лікар був тут на місці, тому ми знайшли їм тимчасову заміну. Так що проблем з кадрами немає. Навпаки, багато бажаючих на працевлаштування, бо зарплати зараз непогані і в лікарів, і в медсестер. Ми не знаємо, що буде далі, але зараз проблем з фінансуванням немає. Ми почали відновлювати ремонти, роботи з комп’ютеризації та облаштування кабінетів, закупівлю обладнання.
— Про ковід розкажіть.Кажуть, що війна його вбила, ним наче зараз й не хворіють?
— Захворюваність на COVID-19 ніхто не відміняв, щоправда, зараз фіксується дуже мало хворих. Причин декілька. По-перше, люди не часто звертаються до медичних закладів, оскільки новий штам переноситься як звичайний грип. По-друге, ковід перестав прогресувати. І тут значну роль відіграла імунізація. До прикладу, в нашому закладі понад 50 відсотків пацієнтів отримали щеплення. Тобто, імунний прошарок загальної імунізації був, і тому, коли вірус потрапляв в організм, то клініка була стерта, і, очевидно, цей колективний імунітет спрацював на те, що вірус втратив свою агресивність. Тому ми вже закрили пункти ПЛР-заборів, оскільки вони зараз не є необхідними. В нас є достатня кількість швидких тестів, і всі, хто звертається, в кого є хоча б найменші ознаки ГРВІ чи пневмонії, роблять швидкі тести.
Не виключено, що з настанням осені ситуація може змінитися, тому щеплення від COVID-19 робити потрібно. Вакцинуватися можна в будь-якій з наших амбулаторій, де в наявності є усі вакцини та спеціалісти. В нас працює зараз 17 амбулаторій, в тому числі чотири в сільській місцевості. Єдине, що можливо, будуть відведені певні години для вакцинації, бо відкривати вакцину, яка розрахована на 10 осіб, не доцільно, більш доцільно, коли буде хоча б 2-3 людини. Також зараз вже відновлюються виїзди бригад з вакцинації для маломобільних груп населення. Водночас ми дуже рекомендуємо вакцинувати дітей, вакцинуватись дорослим й від інших інфекційних хвороб. Дифтерія, правець — вакцина є, і це дуже важливо. Ми не хочемо зменшувати обсяг вакцинацій, тому що коли іде масова евакуація людей, ризик спалаху інфекційних захворювань високий. Тому ми закликаємо вакцинуватися.
— Щоб поховати людину, треба констатувати смерть, це ціла історія. Лікарі, поліція. Як все це зараз відбувається?
— У перші дні війни ми зіткнулися з проблемами поховання, констатації смерті. Наразі процес налагоджено таким чином, що лікарі “первинки” виписують не лише медичну довідку про смерть, а й акт обстеження трупа, що раніше робила поліція. Це дає право на поховання і значно спрощує процедуру для родичів померлого. Звісно, це додаткове навантаження на сімейних лікарів, але ми до цього ставимось з розумінням. До слова, наші медики, окрім основної роботи, займаються волонтерством. До цього їх ніхто не змушує, кожен чинить за велінням совісті і за своїми можливостями, тому, що зараз головне для України — перемогти російського загарбника.
Водночас вважаю, що вся робота в рамках медичної реформи, навіть під час війни, має продовжуватися, адже, коли завершиться війна, здоров’я наших людей буде пріоритетом номер один. Я горда за наших колег, які продемонстрували надзвичайну стійкість в окупованих містах, в населених пунктах, які були під постійними обстрілами ворога, які працюють сьогодні на передовій, рятуючи наших поранених бійців, які так само віддано трудяться в тилу. Багато з них самі постраждали від війни, але продовжують працювати, щоб рятувати життя іншим.
Лариса Світловська
