Війна і “первинка”: виклики і новий досвід хмельницьких медиків

Від 24 лютого ми живемо в умовах воєнного стану. І поки військові беруть на себе удар у гарячих точках та захищають територіальну цілісність нашої держави, лікарі продовжують захищати здоров’я людей. Про те, як змінилася робота “первинки” з перших днів повномасштабної війни, про коронавірус, забезпечення та інше, розмовляємо з директоркою КП “ХМЦПМСД №2″Людмилою ГОЛОВКО.

— Пані Людмило, первинна ланка медико-санітарної допомоги найбільше наближена до населення. З якими викликами довелося зіштовхнутися “первинці” з початку повномасштабного вторгнення, і якою стала основна лінія фронту медиків?

Перші глобальні виклики перед нами постали ще два роки тому і пов’язані вони були з COVID-19. Але якщо тоді ми працювали в режимі 24/7, було фізично дуже важко, були ризики, дискомфорту додавав захисний одяг, то в перші дні війни, коли пацієнтів у поліклініці майже не було, це викликало дуже дивне відчуття. Перш за все, відбулася потужна переоцінка пріоритетів. Ти лікар, лише якщо є кому допомогти, і це, виявляється, надцінно. Тобто, в перші дні було передусім важко морально. Працювали переважно віддалено: відповідали на телефонні дзвінки, розмовляли дистанційно з пацієнтами, а вже на другий-третій тиждень війни пацієнти почали приходити на прийоми до лікарів. Якщо говорити про виклики, то російське вторгнення спровокувало чимало соціальних проблем, зокрема гостру нестачу медикаментів у фармацевтичних мережах. Адже люди масово почали скуповувати всі потенційно необхідні ліки, а фармацевтичні мережі не мали змоги вчасно поповнювати полиці через порушений логістичний ланцюг. Одними з найбільш дефіцитних стали препарати левотироксину для тиреоїдної терапії — лікування захворювань щитоподібної залози, які необхідні хворим на щоденній основі. Так само протизапальні, протизастудні, анальгетики, антибіотики, препарати для лікування цукрового діабету, а також психолептичні препарати і навіть антисептики.

Зараз ситуація з ліками змінилася?

Так, сьогодні дефіциту медичних препаратів практично немає. Стабільно почала працювати державна програма “Доступні ліки”, муніципальні програми, які фінансуються з міського бюджету. Є постанови 1303 і 1301, якими передбачені безкоштовні та пільгові рецепти для певних категорій населення, але вони йдуть індивідуально. Нормалізувались поставки інсулінів, їх можна отримати в аптечних мережах за рецептами, а також надходить гуманітарна допомога, яку можна отримати за рецептом лікаря через управління охорони здоров’я. І якщо до війни рецепт міг виписувати тільки сімейний лікар, то зараз виписується будь-яким лікарем без прив’язки до території чи декларації. Більше того, вже навіть є опція бронювати ліки онлайн, яка з початком війни на деякий час перестала працювати. Під підпис видаємо знеболюючі, препарати для розріджування крові, жарознижуючі. Дитяче харчування, підгузки, які також надходять як гуманітарна допомога, видають сімейні лікарі малозабезпеченим родинам.

У Хмельницькому не ведуться бойові дії, відтак місто стало центральним регіоном, який приймає вимушених переселенців. Зараз в Хмельницькому їх понад 40 тисяч. Хто їм надає первинну медичну допомогу та чи потрібно переселенцям підписувати декларацію з сімейними лікарем?

На час воєнного стану в Україні змінили правила надання первинної медичної допомоги. І люди, які приїхали до нас з міст, де ведуться активні бойові дії, можуть звертатися за допомогою, в тому числі й за рецептами, до найближчого медичного закладу, який надає первинну допомогу. Укладати нову декларацію не потрібно. Всі електронні направлення на обстеження до вузьких спеціалістів, у стаціонар відлагоджено і для хмельничан, і для переселенців. Тобто, ми нарівні працюємо і з нашими пацієнтами, які уклали декларації, і з вимушеними переселенцями.

Навантаження на лікарів велике?

Через повномасштабну війну рф навантаження на амбулаторії, денний стаціонар нашого центру ПМСД №2 зросло, приблизно, на 15-20 відсотків. Якщо взяти до уваги, що за кількістю підписаних декларацій з лікарями наш заклад займає 4-5 місце в Україні, то разом з внутрішньо переміщеними людьми це достатньо велике навантаження. Але суть в тому, що це не просто пацієнти, це пацієнти зі складною патологією, з хронічними хворобами, в яких через відсутність доступу до ліків, через стрес війни, постійну тривогу ускладнився стан здоров’я. Це люди з різними хворобами серця, з діабетом, які потребували повного обстеження. Люди, які були на гемодіалізі і трансплантовані. Люди, які під час повітряних тривог та обстрілів тривалий час перебували в підвалах та бомбосховищах, а відтак холод, вологість, відсутність сонячного проміння, води призвели до зневоднення, бронхітів, пневмоній, інфекційних хвороб, люди, які потребували психічної допомоги та психосоціальної підтримки, адже багато хто з них втратив рідних, мав поранення. І дуже добре, що ще до війни були сформовані електронні картки пацієнтів, і зараз наше галузеве міністерство і Нацслужба здоров’я відкрили доступ усім лікарям до єдиної електронної системи. Тобто, якщо людина не встигла взяти з собою свою медичну картку або загубила її, лікар може знайти пацієнта через електронну систему, дізнатися про його стан здоров’я, який був до війни. До прикладу, приходить до нас пацієнт з Харкова, який не пам’ятає, які приймав ліки, їх дозування, а ми знаходимо в системі його електронну картку, де є вся інформація, в тому числі й про супутні хвороби, результати аналізів, виписки з стаціонару, і це надзвичайно важлива інформація, яка допомагає нашим лікарям в роботі з внутрішніми переселенцями.

Багато хто в перші дні війни виїхав за кордон. Серед біженців багато,зокрема, й медиків. Чи маєте зараз проблеми з кадровим забезпеченням у зв’язку з цим?

Наші сімейні лікарі всі залишилися в Україні. Ті спеціалісти, які виїхали в перші дні війни, вже повернулися і приступили до роботи. За кордоном в нас перебуває 2 педіатри та дві медсестри. Вони активно продовжують проводити прийом своїх пацієнтів в режимі онлайн, але пацієнти хочуть, щоб лікар був тут на місці, тому ми знайшли їм тимчасову заміну. Так що проблем з кадрами немає. Навпаки, багато бажаючих на працевлаштування, бо зарплати зараз непогані і в лікарів, і в медсестер. Ми не знаємо, що буде далі, але зараз проблем з фінансуванням немає. Ми почали відновлювати ремонти, роботи з комп’ютеризації та облаштування кабінетів, закупівлю обладнання.

Про ковід розкажіть.Кажуть, що війна його вбила, ним наче зараз й не хворіють?

Захворюваність на COVID-19 ніхто не відміняв, щоправда, зараз фіксується дуже мало хворих. Причин декілька. По-перше, люди не часто звертаються до медичних закладів, оскільки новий штам переноситься як звичайний грип. По-друге, ковід перестав прогресувати. І тут значну роль відіграла імунізація. До прикладу, в нашому закладі понад 50 відсотків пацієнтів отримали щеплення. Тобто, імунний прошарок загальної імунізації був, і тому, коли вірус потрапляв в організм, то клініка була стерта, і, очевидно, цей колективний імунітет спрацював на те, що вірус втратив свою агресивність. Тому ми вже закрили пункти ПЛР-заборів, оскільки вони зараз не є необхідними. В нас є достатня кількість швидких тестів, і всі, хто звертається, в кого є хоча б найменші ознаки ГРВІ чи пневмонії, роблять швидкі тести.

Не виключено, що з настанням осені ситуація може змінитися, тому щеплення від COVID-19 робити потрібно. Вакцинуватися можна в будь-якій з наших амбулаторій, де в наявності є усі вакцини та спеціалісти. В нас працює зараз 17 амбулаторій, в тому числі чотири в сільській місцевості. Єдине, що можливо, будуть відведені певні години для вакцинації, бо відкривати вакцину, яка розрахована на 10 осіб, не доцільно, більш доцільно, коли буде хоча б 2-3 людини. Також зараз вже відновлюються виїзди бригад з вакцинації для маломобільних груп населення. Водночас ми дуже рекомендуємо вакцинувати дітей, вакцинуватись дорослим й від інших інфекційних хвороб. Дифтерія, правець — вакцина є, і це дуже важливо. Ми не хочемо зменшувати обсяг вакцинацій, тому що коли іде масова евакуація людей, ризик спалаху інфекційних захворювань високий. Тому ми закликаємо вакцинуватися.

Щоб поховати людину, треба констатувати смерть, це ціла історія. Лікарі, поліція. Як все це зараз відбувається?

У перші дні війни ми зіткнулися з проблемами поховання, констатації смерті. Наразі процес налагоджено таким чином, що лікарі “первинки” виписують не лише медичну довідку про смерть, а й акт обстеження трупа, що раніше робила поліція. Це дає право на поховання і значно спрощує процедуру для родичів померлого. Звісно, це додаткове навантаження на сімейних лікарів, але ми до цього ставимось з розумінням. До слова, наші медики, окрім основної роботи, займаються волонтерством. До цього їх ніхто не змушує, кожен чинить за велінням совісті і за своїми можливостями, тому, що зараз головне для України — перемогти російського загарбника.

Водночас вважаю, що вся робота в рамках медичної реформи, навіть під час війни, має продовжуватися, адже, коли завершиться війна, здоров’я наших людей буде пріоритетом номер один. Я горда за наших колег, які продемонстрували надзвичайну стійкість в окупованих містах, в населених пунктах, які були під постійними обстрілами ворога, які працюють сьогодні на передовій, рятуючи наших поранених бійців, які так само віддано трудяться в тилу. Багато з них самі постраждали від війни, але продовжують працювати, щоб рятувати життя іншим.

 Лариса Світловська

Back to top button