Виклик є: невидимі рани, які роз’їдає війна

У Хмельницькому відбулася перша всеукраїнська конференція практичних психологів і тренерів-експертів з обміну досвідом роботи з військовослужбовцями та їх родинами “Виклик є!”. Її ініціювали хмельницькі осередки Міжнародної асоціації психологів та тренерів-експертів (МАПтТЕ) та ГО “Були жінкою!” Серед запрошених — науковці та практичні психологи з Києва, Львова, Дніпра, Закарпаття, Хмельниччини. У роботі конференції взяли участь кейсменеджери, посланці ОТГ області, волонтери.

Вони потроху повертаються додому з передової — наші захисники. Дуже часто результат тривалого надмірного фізичного та емоційного напруження військових можна помітити і неозброєним оком: змарнілі, у багатьох — сиве волосся, глибокі зморшки. Крім фізичних, наші ветерани отримали й психологічні травми. Чи готові родини, громади зустрічати ветеранів, які повертаються і яких ставатиме все більше? Враховуючи величезні масштаби проблеми, держава, суспільство в цілому потребуватимуть величезної кількості спеціалістів з роботи з ментальними травмами, які не лише працюватимуть з ветеранами, їх родинами, а й з громадами.

За словами голови Хмельницького осередку МАПтТЕ, психологині Тетяни Кріль-Фрицак, виклики, з якими сьогодні зустрілося українське суспільство, глобальні і довготривалі. “Перший етап — підготовка фахівців, яких нам дуже не вистачає, формування нових програм, створення і випуск методичних матеріалів, книг наших науковців”, — зазначила психологиня. Загалом усі члени Міжнародної асоціації працюють нині як психологи-волонтери, допомагають військовикам і проводять тренінги в громадах.

Масштаби психологічної проблеми свідчать про колективну і родову, тобто спадкову травму. Її витоки і наслідки проаналізувала кандидатка психологічних наук, керівниця Центру психосоціального супроводу та професійного розвитку Наталія Чорна. “Ми є носіями родових ментальних травм, які пережили наші предки через Голодомори, репресії. Так само ментальний досвід українців під час нинішньої війни “фонитиме” в наступних поколіннях. Тому вчитися розпізнавати ментальні травми, допомагати їх долати, можливо, починаючи з себе, потрібно вже зараз”, — переконана науковиця.

Психологиня Світлана Петреченко, доцентка Хмельницького інституту соціальних технологій працює з учасниками бойових дій та членами їх сімей і ділиться власним досвідом з широким загалом. “Такі навчання, як сьогодні, дуже важливі, — каже вона.— З цим я зіткнулась, коли почала працювати з першими пораненими, полоненими. Дружини, мами, члени сім’ї не знали, як підтримати, як сконтактувати, і дуже багато людей не знають до сьогодні. Чи можна питати людину про війну? Чи можна питати про полон? Взагалі про жахіття, які людина перенесла?”. Відповіді на питання науковиця виклала у методичному посібнику.

Стан військових, які пережили війну, не зі слів знає лікарка військового шпиталю Наталія Дурдас, бо працює з військовими з 2014 року. “Війна у нас триває 10 років. До 24.02.2022 р., за даними Мінсоцполітики, вже було 800 тисяч учасників бойових дій. А загалом, за різними прогнозами, у нас буде до п’яти мільйонів ветеранів, — розповіла військова психологиня. — З них 19-30 років — 31%, 31-40 років — 34,5%, 41-60 років — 31,1%. Тобто найбільший відсоток ветеранів – молоді люди працездатного віку. Вони хочуть вчитися, перекваліфіковуватись, том що їх минулі професії їм не підходитимуть за станом здоров’я. Чимало поранених поступає до нас без кінцівок. Відтак маємо підлаштовуватись під їхні потреби. Є й інші виклики: сьогодні багато ветеранів із залежностями: алкогольною, наркотичною. Не через те, що хлопець пішов на війну наркоманом. А тому, що на війні втратив кінцівку, переніс 16 складних операцій зі знеболюванням наркотичними препаратами. Вважаю, тільки спільними зусиллями зможемо допомогти цим хлопцям. Сьогодні впроваджується інститут кейсменеджерів, які супроводжують наших ветеранів по поверненню з фронту і допомагають вирішувати їх проблеми”.

Травми війни ще довго будуть “вистрілювати”. Тому потреба в психологах збільшуватиметься в міру того, як все більше військовослужбовців повертатиметься додому. Як спільнота психологів може допомагати ветеранам і їх сім’ям у подоланні ментальних травм війни, розповіла кандидатка психологічних наук, директорка тренінгового центру, засновниця МАПтТЕ Наталія Сабліна. “Це робота не на 5-7 років, а на 20 і більше. Тому ми об’єдналися і створили міжнародну асоціацію психологів і експертів. Я проходила стажування в Північній Ірландії, в Боснії і Герцеговині, і я зрозуміла, що ця історія повністю змінила мене. На моє переконання, сьогодні психологи мають бути скрізь: від держслужбовців до шкіл. Бо вже всі зрозуміли, що ментальне здоров’я — найважливіше. І першу психологічну допомогу сьогодні мають уміти надавати всі. Це місія нашої організації: нести людям знання, — розповіла керівниця асоціації. — Чому наша асоціація міжнародна? Тому що те, шо проживає наша країна, жодна країна проживала. Тепер у нас величезний досвід, з яким ми можемо ділитися. І ще: ми забули ментальні травми голодоморів, репресії і почали думати, що поруч з нами братній народ. Але ми маємо відтепер пам’ятати, що поруч з нами ворог, і він таким буде завжди. Я виросла в Первомайську, в російськомовному середовищі, і під час Майдану перейшла на українську і поставила крапку на російській. Коли почалась у 2014-ому розпочалась війна, я почала їздити у військові частини, бо хотіла допомагати нашим воїнам, Україні. Хотіла відкрити реабілітаційний центр. І коли звернулась у міську раду, тоді мене ніхто не підтримав. Зараз влада почала розуміти, що ментальна реабілітація — це серйозно, і сьогодні моя мрія збувається. Щоб працювати з військовими, я їздила на “нуль”, щоб бачити все своїми очима, проживати те, що проживають бійці. За час повномасштабного вторгнення я підготувала на тренінгах понад півтори тисячі психологів. Тепер вони працюють з групами, працюють в командах кейсменеджерів”.

Досвід українських психологів високо оцінили зарубіжні колеги. Відтак МАПтТЕ вже підписала меморандуми з Каліфорнією, Вашингтоном, благодійними фондами з Іспанії, Албанії, а також з українськими. Девіз асоціації, до якої нині входять майже півтори сотні психологів та експертів: чесність, людяність, милосердя, національна гідність, якість надання послуг, культура спілкування. До речі, хмельницькі психологи, члени асоціації, є волонтерами нещодавно створеного ветеранського простору “Захист 4.5.0”.

Тетяна Слободянюк