Як хмельницька освітня громада готується до фінішу навчального року?
Замість звичних уроків — дистанційна воєєного стану, замість шкільних дзвінків – гучні сигнали тривоги, замість зустрічей однокласників – спілкування із смартфонів ледь не по всій Європі. Сотні зруйнованих шкіл, сотні убитих, сотні тисяч вкрадених і вивезених за межі держави у росію наших дітей… Але українська школа вистояла і нині готується до завершення цього наповненого неймовірними випробуваннями, втратами і водночас стійкістю навчального року.
Як хмельницька освітня громада готується до фінішу навчального року? Чи пролунають вживу в школах останні дзвоники, як педагоги і учні витримали цей марафон боротьби за українську освіту? Про це — в розмові з в. д. директора департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради Ольгою КШАНОВСЬКОЮ.
— Для освітньої громади останні три місяці навчального року стали випробуванням, втім, після вимушених березневих канікул Хмельницький першим в Україні оголосив про відновлення навчального процесу. Який це досвід, як відпрацьовували алгоритм в дій в умовах такого спресованого часу?
— Рік був, звісно, дуже насичений: починаючи від епідемії ковіду — із самоізоляцією, «червоною» зоною, вакцинацією педагогів. Повномасштабне вторгнення росії, воєнний стан змусили знову перейти в дистанційний формат у перший день — 24 лютого, а 25 лютого ми отримали рекомендації МОН, щоб організувати раніше канікули, і ми мали цей тиждень канікул: від дитсадків — до шкіл і профтехосвіти. Саме в цей час відбувалися активні бойові дії на території України, і ми розуміли, що нам потрібно психологічно захистити, рятувати наших дітей. За підтримки міської ради і багатьох асоціацій нашого міста протягом канікулярного періоду активно працювали психологи нашої галузі, ми доєднували психологів і з інших галузей, і ми побачили, що це добре працює. І ми прийняли рішення, яке підтримав і міський голова, і наш профільний заступник Михайло Кривак, щоб з 9 березня відновити навчальний процес дистанційно. Це ми зробили першими на мирній частині, на заході України, тому що МОНУ рекомендувало з 14 березня. Ми складали гнучкі графіки, тому що були часті повітряні тривоги, і треба на це реагувати, складали по кожному закладу розклад уроків, щоб було зручно всім педагогам і дітям під’єднатися, особливо за кордоном, де була різниця в часі, і вони долучалися пізніше. І в освітньому процесі ми жодного дня не зупинялися, все йде за календарними і тематичними планами педагогів. І батьки також вже увійшли в цей ритм, і з понеділка чекають на уроки. Хоча з початку були нарікання: війна, а ви хочете навчати, кому це потрібно і т.д.
— З перших днів в усіх школах учителі почали займатись волонтерством.
— Так, з самого початку війни велика кількість педагогів почала волонтерити, і ми їм дякуємо за це, але водночас виробили чітку позицію: у першій половині дня вчителі забезпечують освітній процес, а вже в другій половині мають право волонтерити, віддавати частинку себе для спільної справи, але, в першу чергу, ми повинні надавати освітні послуги. Тому що діти мають розвиватись, здобувати освіту, і ми не маємо права відбирати у них цей час навіть попри війну.
— Незабаром завершення навчального року 2021-2022: як відбуватиметься цей процес? Чи лунатимуть традиційні останні дзвоники? Чи зустрінуться діти в класах вживу, а не лише під час дистанційки?
— Як і планували, завершимо освітній процес 3 червня. Оскільки навчання відбувається онлайн, ми чекаємо ще розпорядження щодо воєнного стану, бо, за законодавством, він має тривати не більше трьох місяців. Тому більше про ситуацію будемо знати ближче до 25 травня. До того ж, ситуація на фронті постійно змінюється. Якщо далі триватиме дистанційний формат, то, зрозуміло, останній дзвоник буде відбуватися в форматі онлайн. Такий досвід вже маємо з 2020 року, коли в березні перейшли на всеукраїнський карантин і тоді проводили онлайн останні дзвоники. Очевидно, що цей досвід використаємо і тепер, відповідно його відформатувавши. Третього червня четвертокласники, які вже навчаються в Новій українській школі, отримають свідоцтва досягнень, документ про завершення початкової освіти. Це вперше в історії України. І ці свідоцтва отримають як хмельницькі школярі, так і переселенці в усій тергромаді. Ми вже здійснили замовлення, відповідно 3 червня діти ці документи отримають. Можливо, класні керівники з батьками зможуть організувати якість міні свята в онлайн форматі.
— Уже три місяці в наших школах навчаються діти переселенці. Як вони почуваються у хмельницькій громаді?
— Ми почали приймати їх з 10 березня. Попередньо всі переселенці сім’ями реєструвалися у штабі допомоги внутрішнім переселенцям. Ми також з початку війни є частиною штабу, і, відповідно, здійснювали поселення людей у закладах освіти. Тобто, паралельно з організацією освітнього процесу ми приймали в наших школах і дитсадках сім’ї переселенців. У нас були і транзитні, і довготривалі пожильці, у трьох закладах досі живуть сім’ї, які не мають можливості винаймати помешкання, і вони не бажають їхати за кордон. У перші дні березня приїжджало дуже багато людей. І якщо в першу ніч, на 1 березня, ми очікували прибуття в межах 150 людей, то насправді заселили більше 820. А далі були ночі, коли ми заселяли і 2200 і 2900, у нас було організовано 48 пунктів прийому переселенців, і це — тільки по освіті. Організувати навчання дітей переселенців було нелегко, “гаряча лінія” в департаменті працювала цілодобово. Взагалі, в ті ночі ми майже не спали, всі, хто мешкав у школах, зверталися, бо не орієнтувалися в місті, в адресах своїх помешкань, деякі приїжджали без документів.10 березня ми мали перших 120 школярів переселенців. З кожним днем кількість переміщених дітей значно збільшувалася, ми щодня приймали в межах 100 дітей. Найбільша кількість була в межах 1200, зараз — це 1127 таких учнів, які продовжують навчатися в освітніх закладах громади. Тобто, до кількості майже 39 тисяч дітей в нашій громаді доєдналися на сьогодні 1127 переселенців. Звісно, це не всі діти, які мешкали чи продовжують мешкати в нас, значна частина навчається у школах тих регіонів, де навчання відновлене дистанційно.Так само залишаються нашими учнями ті, хто з батьками виїхав за кордон і ми продовжуємо їм надавати освітні послуги.
— Чимало педагогів працюють з дітьми, тимчасово мешкаючи за кордоном. Це дозволяє законодавство?
— Так, це законодавча норма. Те, де перебуває вчитель, не впливає на дистанційний освітній процес, хоча за попереднього карантину педагоги залишалися в межах тергромади, тоді така була правова норма. А зараз багато педагогів за межами України. Як налагодити трудові відносини? Законом прописано, що працівники можуть працювати дистанційно, незалежно від території. Головне, щоб виходили на зв’язок і проводили заняття. Хоча ми намагаємося знати, де знаходиться людина, в якому стані. Дехто звільнився, і їм потрібно було шукати заміну. До того ж, багато чоловіків вчителів мобілізовані, перебувають у складі тероборони, їх також у школах доводиться замінювати іншими працівниками.
— Чи є межі освітнього навантаження в онлайн форматі: адже одні педагоги розуміють, що перевантажувати дітей зараз не варто, інші, навпаки, намагаються максимально завантажити дітей, ще інші “відсилають” на освітні сайти для самостійного опрацювання матеріалу. Є регулятори таких освітніх рамок?
— Існують рекомендації освітньої програми, де чітко прописано, що і в якому обсязі дитина повинна отримати від навчальної дисципліни, існують методичні рекомендації щодо форм роботи, оцінювання. Так, ми зіштовхувалися з тим, що є категорія гіперпедагогів, які прагнуть максимально надати інформацію. Це все повинні координувати керівники, адміністрація навчальних закладів, і якщо є скарги, їх потрібно вивчати. У нас великий проміжок часу в освіті зараз розподіляється на самопідготовку, а вчитель має враховувати, що, крім його предмета, є ще й інші. Тому ми наголошуємо, щоб діти не були перевантажені, проводимо індивідуальну роботу з педагогами, моніторимо цю ситуацію. До того ж, в регламенті чітко прописано, яка кількість часу відводиться на урок, на самостійну підготовку. У нас діє Нова українська школа, і вчитель у ній — це швидше, коучер, модератор, але часто спрацьовує людський фактор, і я раджу батьками звертатись в такому випадку до адміністрації закладу. Але в час воєнного стану цей моніторинг трохи уповільнений, є технічні моменти, не всі діти мають можливість вчасно доєднуватися, через повітряні тривоги чи погану якість інтернету.
— Хмельницькі батьки чекають на відкриття дитячих садочків, щоб мати можливістьпрацювати, влаштувавши дітей. Що їм очікувати?
— Дитсадки були переведені з 14 березня на дистанційний формат. Але бізнес виходить на роботуі є запити на садочки. Ми з 4 квітня почали відкривати чергові садочки для дітей працівників критичної інфраструктури. На сьогоднішній день відкриваємо ще більшу кількість садочків. Вже з понеділка, 16 травня, почнуть працювати 11 чергових ДНЗ.Чи відкриються найближчим часом всі садки? Все відбуватиметься поступово. Тому що це дуже кропітка робота: забезпечити нормальні умови: від укриттів — до продуктів харчування. Якщо ситуація в країні буде поліпшуватися, відкриємо більше садочків.
— Чи очікується бум першокласників у школи громади, враховуючи дітей переселенців?
— Ми постійно моніторимо ситуацію. Спочатку кампанія зарахування мала розпочатись 1 березня, потім перенесена на 1 квітня. Фактично, реально розпочали з 2 травня. Реєстрація відбувається і онлайн, і очно, в закладах. За списками випускників дитсадків, а це в межах 3,5 тисячі, є ще велика кількість діток, які ще не ходять в дитсадки, але мешкають на території громади, і ми очікуємо в межах 4 тисяч першокласників, звісно, це й переселенці. Вже на червень будемо бачити реальну картину. І три літніх місяці — це проміжок часу, щоб забезпечити всім першокласниками максимально комфортні умови. Місць стовідсотково вистачить всім, єдине, що, за прогнозами, не зможемо, це наступного навчального року забезпечити єдину зміну у деяких закладах, куди надійде більше заяв, ніж того дозволяють площа, потужності.Тому, можливо, деякі паралелі будемо виводити в другу зміну. Це стосується густонаселених мікрорайонів, як-от, Озерна. На час воєнного стану законодавство це дозволяє, на розгляд місцевої адміністрації.
— З цього навчального року ЗНО зазнало змін. Як відбуватиметься тестування, для кого?
— Так, ЗНО цього року видозмінене. Буде загальнонаціональний мультипредметний тест, в якому об’єднані три дисципліни: українська мова, математика, історія України. Це буде єдиний тест, по часу розрахований на 1 год. 20 хв. Випускники складатимуть його на базі закладів загальної середньої освіти. Для цього в нашій тергромаді забезпечимо 6 пунктів тестування, орієнтовний початок — з 6 липня, триватиме ЗНО протягом 10 днів. Зараз випускники підтверджують своє бажання пройти тест, тому що ті, які були зареєстровані на ЗНО, автоматично переходять на реєстрацію для мультипредметного тесту. Але вони повинні підтвердити своє місцезнаходження. В умовах воєнного стану дозволено складати тест за місцем теперішнього проживання випускника. Але це є попереднє планування Українського центру оцінювання. Буде відбуватися тестування за комп’ютерами, пропрацьовується, на якій це буде освітній платформі, як буде здійснюватися реєстрація тощо. І я хочу запропонувати нашим одинадцятикласникам активно взяти участь у тестуванні, хоч за умовами вступної кампанії прописано, що даний тест потрібен для бюджетної форми навчання у вишах. Треба спробувати, до того ж, часу достатньо для самопідготовки. Адже раніше ЗНО розпочиналося в кінці травня, тепер терміни зміщені більше ніж на місяць. До того ж, тематика буде легшою: деякі теми, які учні не встигли освоїти в регіонах, де ведуться чи велися бойові дії, відбувалася евакуація, вилучені з тестування. Тому радимо випускниками пройти тестування і збільшити свої можливості для вступу.
А на завершення цього складного навчального року хочу подякувати всім нашим педагогам, учням, їхнім батькам за всі зусилля, за віру в нашу освіту, в українську перемогу, яка нас об’єднала і робить сильнішими, бо, попри всі загрози, українці довели, що ми — освічена нація, яка будує своє європейське майбутнє.
Розмовляла Тетяна Слободянюк.
