«Захист 4.5.0»: у Хмельницькому відкрито перший у громаді ветеранський простір для комплексної допомоги військовослужбовцям та їх родинам
Це спільний проект Хмельницької міськради та ГО «Захист – об’єднання волонтерів», яким передбачена соціальна реінтеграція та психологічна адаптація для військових, а також їхніх родин та громади.
Ми всі пам’ятаємо сіті-лайти «4.5.0», які з’явились у Хмельницькому наприкінці лютого 2022 року, коли в країну увірвалась повномасштабна війна. На мові військових ці цифри означають «Все спокійно». У величезній безодні тривоги, невизначеності, в яку війна шпурнула мільйони людей, була лише єдина надія – ЗСУ. Тепер наші хлопці і дівчата, які повертаються і повертатимуться надалі додому, потребують підтримки громади, влади, сімей, потребують « 4.5.0 – все спокійно». Якщо до лютого 2022 року в громаді нараховувалося майже 32 тисяч ветеранів АТО\ООС, то за 18 місяців повномасштабної війни мобілізовано понад 100 тисяч осіб. І розпочинати процес реінтеграції ветеранів, більшість з яких повертатимуться додому з фізичними і ментальними травмами війни, потрібно вже зараз, об’єднуючи зусилля влади і громади.
Символічно, що саме на базі найпотужнішої хмельницької ГО «Захист – об’єднання волонтерів», до якої входять понад 20 волонтерських груп та організацій міста й області, створено ветеранський простір, який працюватиме не лише з воїнами, а й їх сім’ями, з громадами, куди повертатимуться військовослужбовці, з родинами загиблих, зниклих безвісти, військовополонених, ВПО. Ще два роки тому подібного досвіду в Україні не було. Нині – це першочергове завдання суспільства, яке не менш важливе, ніж наша перемога. Та й звичне слово «ветеран» втратило свою вікову статечність: більшості нинішніх ветеранів заледве минуло 30-40 років…
Ветеранський простір у «Захисті», який працює на Кам’янецькій, 76, з 2019 року, створений рекордно стислі строки: одночасно міська влада, партнери і волонтери займались реконструкцією приміщення площею понад 300 кв. метрів і відбувалося навчання спеціалістів мультидисциплінарної команди з кризових психологів, юристів, медиків, кар’єрних консультантів, соціальних працівників, адже допомога має бути комплексною і сконцентрованою в єдиному просторі.
«Із відвідувачами вже працює наша мультидисциплінарна команда з 15 осіб, – розповіла голова ГО «Захист – об’єднання волонтерів», ветеранка, військова медикиня Катерина Луцик. – З початку повномасштабного вторгнення ми працюємо за багатьма напрямами волонтерської допомоги, розгорнули широку мережу міжнародної співпраці. З часом зрозуміли, що потрібно виокремити реінтеграцію, роботу з ветеранами, сфокусуватись на ній. Ми багато спілкуємося з міською владою, з нашими партнерами про формат роботи з ветеранами, і дійшли думки, що потрібно створити єдине ветеранське вікно, такий досвід вже є в Україні, і на базі нашого простору різні спеціалісти зможуть оперативно надавати консультативні, юридичні послуги. Буде працювати кейсменеджер, який налагоджує контакт з ветеранами, проводить скринінг, моніторинг їх запитів, перенаправляє, згідно із запитом, до того чи іншого спеціаліста, відслідковує динаміку і проводить по всьому шляху реінтеграції».
Важливо, щоб ветерани не просто отримували послуги, консультації, а створювали коло своїх, залучали інших ветеранів, мотивували своїм прикладом, і так само «Захист 4.5.0» працюватиме й з родинами.
Що є в хмельницькому просторі, як буде проходити його робота, розповіла і провела екскурсію координаторка ГО «Захист» Леся Стебло, яка працює з волонтерами і військовослужбовцями з лютого 2014 року. Справді, зміни в приміщенні вражаючі. Якщо у перші місяці повномасштабної війни «Захист» був гуманітарним хабом, захаращеним ящиками, тюками, коробками для відправки на фронт, у прифронтові регіони, переселенцям, де в коридорах плели маскувальні сітки і костюми, де майже цілодобово жили і працювали волонтери і їх помічники, військові, то тепер це сучасні простори для неформального спілкування ветеранів, дитячий центр з чудовим дизайном, іграшками, меблями, адмінкорпусом, який назвали штабом волонтерів, де народжуються, як каже пані Леся, ідеї й проєкти. У двох тренінгових кімнатах працюють кризові психологи. До речі, в день відкриття досвідчені психологи вже провели три заняття з дітьми, з переселенцями та з дружинами військовополонених ( до речі, з родичами військовополонених півтора року працює кризова психологиня, волонтерка Тетяна Кріль). У просторому адміністративному центрі працюватимуть групи, проводитимуться групові консультації, тренінги. Важливо підкреслити, що команда ветеранського простору не з’явилась як кажуть, з нуля. Як розповіла Леся Стебло, ще у 2019 році за підтримки Українського жіночого фонду був створений консультативний центр, тут проводили арттерапію , працювали фокус-групи з родинами загиблих, і так вибудовувалась спільнота, так накопичувався досвід.
. Продовжують працювати в новому просторі і його «старожили» : група «Маскути» на чолі з волонтеркою Іриною Ковалевською, які від лютого 2022 року відправили на фронт понад 1700 костюмів-«кікімор» та понад 2500 маскувальних сіток. У двох кімнатах працюють медики, укомплектовують такмеди. Подружжя лікарів волонтерів Олени і Юрія Мельників тут з перших днів війни. Розповідають, що формують рюкзаки для санінструкторів, відшивають підсумки, заповнюють їх засобами домедичної допомоги, турнікетами , еклюзійними наліпками, бандажами. Укомплектували вже понад 6 тисяч такмедів. Як розповіла пані Олена, в їхньому волонтерському батальйоні лікарі, освітяни, студенти, які після роботи приходять сюди складують, сортують величезні об’єми, які вимагають точності і відповідальності.
Наразі працює одне крило ветеранського простору, а незабаром , після реконструкції, відкриється й друге: тут буде, як розповіла Леся Стебло, спортивний зал з тренажерами, душові, роздягальні, санітарний вузол, обладнаний для людей з обмеженими можливостями. А ще, як зазначив Хмельницький міський голова Олександр Симчишин, у спортзалі обов’язково мають бути тренажери для осіб з інвалідністю, а в приміщенні запрацює підйомник для тих, хто не може самостійно пересуватися.
З нагоди відкриття ветеранського простору міський голова зазначив: «Нам було дуже приємно і важливо бути партнерами волонтерів і співзасновниками ветеранського хабу. Головний пріоритет і завдання номер один для всіх нас – це фронт і перемога, це сенс нашого життя нині. Але й питання повернення наших хлопців і дівчат додому вже на часі. Тому питання соціалізації, реінтеграції, реабілітації дуже важливе. Щодо того, як правильно спрямувати діяльність такого простору найефективніше, найшвидше, це буде комунальна установа. Приміщення, адмінперсонал буде утримувати міська рада відповідно з комунальними структурами, кейсменеджерів будуть оплачувати наші донори і партнери на визначений час, це буде спільне фінансування. Але ми прекрасно розуміємо вже зараз, що цього простору, який зараз є, буде катастрофічно недостатньо. Бо якщо у 2019 році міська рада надала волонтерам одну кімнату, а потім дві, з 24 лютого – півповерху, то тепер його потрібно ще більше. Але головне, що є велике бажання, шалена енергетика, співпраця і є досвідчена команда, щоб далі розвиватись. Немає жодного методичного посібника, інструкції, яка розписала б, що ми маємо робити в такій ситуації, немає жодної країни з подібним, як в нас, масштабом трагедії. Лише підставлячи один одному плече, ми знайдемо правильний рецепт. Ми творимо ці знання, цей досвід зараз. І ця синергія громадської активності, адекватності влади буде давати результат. Тому працюємо далі».
Ексочільниця Міністерства в справах ветеранів України, керівниця проєктів ГО «Простір можливостей» Оксана Коляда зазначила, що наразі хмельницький простір у своїх рамках відкриває й тренінговий центр «Простір можливостей», який є другим в Україні після Києва. Тут працюватиме команда тренерів, які будуть навчати працівників поліції, сімейних лікарів, соціальних працівників, ЦНАП, органи місцевого самоврядування працювати з ветеранами.
Ветеран, параолімпієць, Олександр Маковей, котрий, як ніхто інший знає, що таке пост воєнний синдром, адже на фронт добровольцем пішов ще у 2014-ому. « Більшість хлопців, повертаючись з війни, не знають, що їм потрібно, які документи, як взагалі жити. Війна для них закінчилася, а що далі? Створити контактний місток – це обов’язок таких центрів, і їх потрібно відкривати в кожній громаді. Мене радує, що Хмельниччина не пасе задніх, розвивається. Нам потрібні здорові ветерани, які далі зможуть змінювати країну, долучатись до різних проєктів, ставати в приклад молодому поколінню? І такі центри даютьзмогу ветерану зробити вибір: хто він, людина, яка варта наслідування, чи зламана особистість, яка з часом загинечи від алкоголю чи передозу. На жаль, це правда. А тому ми маємо відкривати центри допомоги. Я також займають зараз реабілітацією після бойових поранень, і знаю, як важко це дається. Десять років ми у війні, і нічого не змінюється: як принижували на ВЛК ветеранів, так і принижують, як і незакінчена реабілітація, бо держава оплачує лише два її пакети, а багатьом хлопцям треба й 4, 6 місяців, щоб навчитися ходити, жити. Тому центри мають бути, щоб справді провести ветерана до реальної реінтеграції і самореалізації після участі в бойових діях».
Наразі в Хмельницькій громаді готують до відкриття ще один хаб допомоги ветеранам. Як зазначив міський голова, у наступному році в Головчинцях на території бази відпочинку запрацює цент реабілітації і психологічної підтримки ветеранів та їх сімей, кошти на це вже виділені з міського бюджету.
Тетяна Слободянюк.
