Збірка актуальних смислів
У видавництві ТОВ “Твори” (Вінниця) вийшла друком збірка творів хмельницьких літераторів “Наше слово — зброя!” (Поетично-пісенна антологія Хмельниччини). До збірки увійшли віршові та пісенні твори авторів з усієї Хмельниччини, зокрема членів ОО ВТС “Конґрес літераторів України”, Національної Спілки письменників України, МТС “Поділля” та інших. Книга є контекстом до подій нинішнього часу — реалій та емоцій російсько-української війни.
Меценат збірки, чинний офіцер ЗСУ, Юрій Константиновський слушно зауважує у післямові: “Сучасний етап цієї багатовікової війни — смертельна боротьба за цивілізаційний вибір України, за її рівноправне майбутнє у вільній Європі, за її справедливе життя”. І тут доцільно поміркувати про форми, шляхи і способи теперішнього патріотичного виховання молодого покоління школярів та студентів. Сьогодні, як ніколи, в жодному разі не можна скорочувати годинне навантаження навчальних програм із гуманітарних дисциплін, основою яких є художня словесність відповідного ідейно-тематичного спрямування. Наративи такої літератури як прямо, так і опосередковано сприяють формуванню національно-патріотичної свідомости, відчуття причетности до всіх суспільних процесів реального життя країни в умовах боротьби з агресором. Тож виховну роль і значення цієї збірки Юрій Константиновський визначив чітко: “Патріотична антологія “Наше слово — зброя!” покликана виховувати національно-патріотичні почуття кожного українця, що стане запорукою існування вільної, незалежної і духовно багатої Неньки-України”.
Рівень літературної майстерности, звісно, різний, але всіх авторів, досвідчених і початківців, об’єднує прагнення висловити своє особисте ставлення до злочинного чину одвічного ворога, засудити цих нелюдів, які налаштовані вщент зруйнувати нашу країну й винищити українців як таких.
Тож наведемо приклади вибраних віршових рядків, які варті уваги читачів. Троп-синекдоха від Любові Сердунич: “На деталі “матрьошку” розділим — зметем! / Тільки спротив народжує кожна принука” (“Мокшам”). А от порівняльний зворот патріотичної іронії від Володимира Захар’єва: “Мишко вже на фронті. / Десь поруч Павло. / Взяли автомати, бо тисне пуйло. / Стоять “на нулі”, як прадавні дуби. / Рятують країну від злої орди” (“Передранковий етюд”). Віршовий символізм від Галини Корицької : “Синє небо, колосся озимих… / На флагшток — і хвилююча мить!.. / Прапор твій, дорога Україно, / Понад світом усім майорить!” (“Незалежність твоя, Україно!”). Знаково-порівняльний троп в пісенному тексті Ніни Кордонської: “Знов, неначе весна, розквітне праотча земля, / Козацька Покрова її благодаттю вкриває, / Забуяють сади, заколосяться щедро поля, / І Дніпро гомонить, і Софія, як сонце, сіяє” (“Слава Україні і козацькому роду!”). Переживання Миколи Чевелюка не можуть не торкнути серце теперішнього читача у просторі, наповненому нічними сигналами тривог: “До рідних стін побіг би й нині я… На жаль, військовий морок, / Де сходить вранішня зоря в диму й стовпом снарядний порох. / А ще за лугом я сумую тим, в якім стрибав по купинах, / За кручами, де лижами з’їжджав на ризик свій і страх”.
Щемні верліброві рядки Володимира Олійника як спроба вживання у внутрішній стан жінки, яка втратила чоловіка на фронті: “У цьому великому місті / їй так самотньо без нього… / … я передала твій ровер хлопцям із нашого двору / щоб їздили ті, хто ще свого не має… / … у неділю після богослужіння вона їде на ровері / на Раківський цвинтар / до нього, до нього, до нього / і стоїть поряд із прапором / і прапор обіймає…” (“У цьому великому місті”). А ось тропи Миколи Хоружого: “І знов ці дивні білі мухи… / Летять, як в зграях сарана… / … Орда, як сніг, повільно тане… / Кремль чмобиків ще підсипа… / Ненависть піниться фронтами — / Дурна, зомбована, сліпа… / Все переможем. Все ми стерпим, / Щоб “рускій мір” навік сконав: / І буде березень і серпень, / І — над Ордою трибунал”.
І на завершення вислів колишнього політв’язня, голови Хмельницького об’єднання українських патріотів Кузьми Матвіюка: “Історія ще ніколи не давала такого шансу відстояти Життя та Волю, адже сьогодні з нами — Правда, з нами — більшість народів планети. Нам не вибачать наші нащадки, якщо ми не скористаємося із цих можливостей і не обрубаємо хижих пазурів двоголового орла”.
Отже, сприяймо поширенню цієї збірки, наповненої актуальними смислами задля активізації національно-патріотичного виховання теперішнього й наступного поколінь нашої молоді.
Володимир ПІВЕНЬ, кандидат філологічних наук, член Хмельницького ОО ВТС “Конґрес літераторів України”
