Відзнаки, подарунки і житлові сертифікати

З нагоди Дня Збройних Сил України в Хмельницькому нагороджували захисників і захисниць. Почесну відзнаку “Воля і мужність”, премії і наручні годинники отримали 66 військовослужбовців і ветеранів війни. Міський голова Олександр Симчишин також вручив сертифікати на житло сімом військовим.

Як і минулого року, нагороджували військовослужбовців у виставковій залі Хмельницької художньої школи, а вихованці мистецьких закладів міста підготували для них концертну програму.

“Ми маємо за честь сьогодні бачити всіх вас у цій залі, — сказав, звертаючись до військових, міський голова Олександр Симчишин. — Маємо за честь вручити вам сьогодні відзнаки “Воля і мужність”. Для нас це особлива відзнака, бо вона про волю, вона про те, що відрізняє вільну людину від раба. Свобода — це те, за що українці здатні боротися завжди”.

Високі відзнаки отримали представники різних підрозділів Сил оборони. Значна частина служить у війську ще з 2014 року, а останніми роками службу в ЗСУ все частіше обирають і жінки. Серед нагороджених — Анжеліка Івницька, військова психологиня одного з підрозділів, дислокованих у Хмельницькому. Дівчина родом з Чернігівщини, де в Першій окремій танковій Сіверській бригаді служив її батько, де почала службу й Анжеліка. Але після 2022 року жінка пов’язала долю з Хмельницьким. “Служила до травня 2024 року в нашій Першій окремій танковій Сіверській бригаді, — розповіла Анжеліка. — Моя дитина була дуже налякана, і я була вимушена поїхати з нею з Чернігівщини. Але службу в ЗСУ не покинула. Впевнена, що перемога буде за нами, бо в нас найсміливіші, найволелюбніші люди”.

Також міський голова вручив сертифікати на повну або часткову компенсацію на придбання житла для семи захисників. За словами міського голови, в цьому році нове житло в громаді надали вже 41 родині наших воїнів.

Отримав житловий сертифікат і ветеран російсько-української війни Володимир Гнап, який пішов на фронт ще у 2015-му. У жовтні вперше за два останні роки обійняв удома рідних. Про себе розповідає, що на війну пішов добровольцем, за останні три роки був двічі важко поранений. Каже, його рятувала в пекельних ситуаціях віра в Бога і перемогу. Тому впевнений, що кожен на своєму місці повинен нині долучатись до боротьби за звільнення України від москалів.

Ветеран війни Андрій Одаренко, повернувшись до цивільного життя, займається підприємництвом, навчає дітей ІТ-технологіям, а ще став співзасновником ветеранської спільноти “Новий горизонт”. “Ми допомагаємо хлопцям, в нас зараз 10 людей, а починали удвох. Проводимо зустрічі, обговорюємо, чим ми, ветерани, можемо займатися, щоб підтримувати інших хлопців, які досі воюють, а також інших ветеранів”.

Нагороди багатьох військових отримували їхні рідні, адже війна триває, і наші герої на передовій виборюють українську перемогу.

Тетяна Руса