Твої зоряні 25
14 жовтня хмельничанину Валентину Федоровичу, бійцю “Азову” на псевдо Парагвай, захиснику Маріуполя, виповнилося б 25 років. Але йому назавжди 21.
У березні 2022-го воїн загинув, виконуючи бойове завдання. Родина Героя змогла поховати єдиного сина лише в листопаді минулого року.
Відтоді у мами Валентина, Олесі Кшецької, почався новий відлік життя, уже без надії на диво, але з вірою, що вона має діяти за двох, діяти так, щоб син нею пишався. Жінка перервала своє тихе мовчання й з тих пір бере активну участь у різноманітних волонтерських заходах, ретритах для матерів загиблих героїв, громадських акціях у Києві та Хмельницькому, автопробігах. А 14 жовтня запросила всіх, хто знав її сина, на день народження Валентина.
“Завтрашнє сонце зійде, а ти… ти дивитимешся на нас, — написала вона напередодні, звертаючись у небеса. — Дивитимешся не з крісла біля столу, а з висоти, де панують вічний спокій і світло. Ти будеш там, серед зірок, а я тут, на землі, замість тебе зустрічатиму твоїх друзів, слухатиму їхні історії, ті, що змушують нас і сміятися, і тихенько сумувати. Це буде твій день, прожитий через нас”.
Розпочався день народження персоналізованою хвилиною мовчання на Проскурівській, де друзі, знайомі, бойові побратими, родичі в тиші згадали Валентина Федоровича та всіх загиблих героїв.
На могилі мужнього воїна його друзі провели чин вшанування бійця “Азову”, запаливши смолоскипи та прочитавши молитву українського націоналіста. А в небо полетіли білі кульки з підписами-побажаннями для нього.
Ввечері у Просторі IHUB відбулася щира, душевна зустріч, наповнена теплими спогадами та смачним частуванням. Побратими, родина, класний керівник, представники молодіжних, громадських організацій, футбольні фани згадували щасливі миті дитинства й юності Героя, шлях до армії, бойовий досвід та невтілені мрії. На зустріч з’їхалися з різних куточків України, зокрема журналістка з Києва Ганна Курцановська, яка написала книгу про Оленівку, близький друг Парагвая, який нещодавно вирвався з ворожого полону, побратими з “Азову” і Третьої штурмової, одногрупники та зовсім юні хлопці та дівчата, які за життя не знали воїна, але хотіли дізнатися про Героя. Бо саме так формується колективна пам’ять, бо саме так гартується українська нація. Бо саме молодим будувати й відновлювати країну, яку сьогодні хоче знищити ворог. Валентин Федорович — Почесний громадянин Хмельницької громади, нагороджений медаллю “За мужність” третього ступеня навіки в строю! Слава Герою!
