Соціальний захист — форпост турботи і підтримки під час війни
Сфера соціального захисту населення у нинішній непростий час є надзвичайно складною і відповідальною справою. Бо під час війни найбільше страждають вразливі категорії населення.
Від початку повномасштабного вторгнення у Хмельницькій громаді змогли забезпечити всі соціальні послуги і виплати, зробити максимально ефективною роботу соціального сектора. Завдяки злагодженій взаємодії міської влади та управління праці і соціального захисту населення великих проблем вдалось уникнути.
Нині, на четвертому році повномасштабної війни, соціальна політика повністю пристосована до нових воєнних реалій. Відбулись і довгоочікувані важливі зрушення.
Про це та інше поговоримо з начальником управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради Словяном Воронецьким.
— Словяне Ільковичу, ви вже майже 20 років очолюєте управління праці та соціального захисту населення. Це надзвичайно відповідальна місія, бо ви і ваші фахівці опікуєтеся найбільш незахищеними мешканцями Хмельницької громади: малозабезпеченими, людьми з інвалідністю, одинокими, дітьми-сиротами, багатодітними родинами, без постійного місця проживання… Під час війни додалися й внутрішньо переміщені українці, яким довелося покинути рідні домівки. Як вдається справлятися з такою масштабною роботою та що є найбільшим викликом?
— Справді, робота управління дуже відповідальна, адже ми опікуємося людьми, які потребують підтримки найбільше. Уся наша команда щодня працює для того, щоб забезпечити соціальні послуги, допомогу та підтримку тим, хто цього потребує. Щоб справлятися, дуже важлива злагоджена команда. Ми працюємо разом, підтримуємо один одного, співпрацюємо з волонтерами та громадськими організаціями.
Найбільший виклик сьогодні — забезпечити своєчасний доступ до допомоги, особливо у кризові моменти, та адаптувати наші послуги під нові потреби громади. Робимо все можливе, щоб жодна людина не залишалася без підтримки.
— Розкажіть детальніше про основні потреби людей зі статусом ВПО у нашій громаді. Скільки людей прихистила Хмельницька міська громада від початку повномасштабного вторгнення? Чи вдалося їм інтегруватися в місцеву спільноту?
— Від початку повномасштабного вторгнення наша громада прихистила понад 35 000 внутрішньо переміщених осіб. Станом на сьогодні офіційно зареєстровано 32099 ВПО, однак фактична кількість може бути більшою, адже частина проживає без реєстрації. До громади переїхали мешканці з різних регіонів України: Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської, Харківської областей. Основні їхні потреби залишаються комплексними та охоплюють кілька напрямків: житло, працевлаштування, психологічна підтримка, медичне обслуговування, соціальний захист, освіта.
Від початку вторгнення рф в Україну в Хмельницькому було створено Штаб допомоги вимушеним переселенцям, де ВПО отримують гуманітарну допомогу: продуктові набори, одяг, засоби гігієни тощо, які придбані за кошти громади, додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам та отримані як гуманітарна допомога від мешканців громади, волонтерів, благодійних організацій та бізнесу. Активно функціонує центр “Я Маріуполь”, де маріупольці можуть отримати допомогу та взяти участь у заходах, спрямованих на інтеграцію та згуртування громади. У березні цього року в місті відкрився гуманітарний центр “Вільні Разом” для підтримки мешканців Херсонщини, які тимчасово проживають у Хмельницькому та області, щоб надавати їм гуманітарну допомогу, юридичну та психологічну підтримку, а також організовано дитячу кімнату для наймолодших відвідувачів.
Разом із тим у Хмельницькій громаді сформувалася активна спільнота внутрішньо переміщених осіб. Вони беруть участь у культурних, освітніх і волонтерських заходах, співпрацюють із громадськими організаціями та благодійними фондами, ініціюють власні проєкти. Завдяки підтримці міської влади, партнерів і Координаційної ради з питань внутрішньо переміщених осіб вдалося створити сприятливі умови для інтеграції та взаємопідтримки. Деякі ВПО уже відчувають себе повноправними жителями громади, роблячи свій внесок у її розвиток.
— Знаємо, що з 1 липня всі управління соцзахисту в Україні втратили функції з призначення та виплати 39 видів соціальних допомог, які передані до Пенсійного фонду. Чи поменшало у вас роботи?
— Насправді — ні. По-перше, ми й надалі здійснюємо прийом документів від громадян та консультуємо людей, які звертаються по допомогу. Тобто для мешканців ми залишаємося першим місцем, куди вони приходять за роз’ясненням, підтримкою та живим спілкуванням. По-друге, функціонал управління значно розширився. Створено два нові важливі відділи: відділ по роботі з ветеранами війни та членами їхніх сімей та відділ підтримки сім’ї та координації надання соціальних послуг. Ці напрямки вимагають не менше, а навіть більше уваги, бо працюємо з новими категоріями, новими потребами та складними життєвими ситуаціями. Крім того, нам надано додаткові повноваження: складання актів про фактичне проживання/не проживання осіб на території громади. Це не кабінетна робота, вона потребує виїздів, перевірок і співпраці з іншими службами. Тому можу сказати відверто: нашої роботи не стало менше, вона змінилася, стала складнішою і більш адресною.
— Одним із пріоритетів міської влади є підтримка ветеранів російсько-української війни, діючих військових, поранених бійців, а також родин загиблих та безвісти зниклих бійців. Для цього у громаді діють місцеві програми. Розкажіть про це детальніше.
— У громаді діють дві місцеві програми. Перша — Програма соціальної підтримки осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей на 2021-2025 роки. Вона охоплює 38 напрямів допомоги. Серед основних — відшкодування пільг на житлово-комунальні послуги, надання одноразової матеріальної допомоги, реабілітації, оздоровлення дітей, надання соціальних послуг та супроводу, 50% оплата вартості навчання у закладах вищої освіти, професійна адаптація, забезпечення житлом або компенсацією за нього. Також передбачено психологічну підтримку сімей, забезпечення дітей безоплатним харчуванням у школах та садочках, а для учасників бойових дій — виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва.
Друга — Програма підтримки членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України “Родини Героїв” на 2023-2025 роки, яка містить 37 напрямів. Її мета — надати всебічну підтримку родинам наших полеглих Героїв. Програма передбачає виплату грошової винагороди за присвоєне звання “Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади”, відшкодування вартості комунальних послуг, забезпечення лікування, санаторно-курортного оздоровлення, психологічну реабілітацію, соціальні послуги, працевлаштування, організацію дозвілля дітей, догляд за могилами загиблих, встановлення надгробків і меморіальних дощок, а також фінансову допомогу в разі загибелі або смерті захисника.
Окремої уваги заслуговує Рекреаційний центр “Берег надії”, створений для реабілітації, відпочинку та відновлення ветеранів, військовослужбовців і членів їхніх родин. Це місце, де поєднуються природа, спокій і підтримка. Тут організовуються психологічні тренінги, спортивні та творчі активності, зустрічі з побратимами, консультації з фахівцями, що допомагають нашим захисникам відновити внутрішню рівновагу та силу.
Завдяки цим програмам громада системно і послідовно дбає про тих, хто стоїть на захисті України, та їхні родини. Ми розуміємо, що підтримка захисників і родин Героїв — це не лише наш обов’язок, а й прояв вдячності за їхню мужність, відданість і жертовність.
— Чи вистачає фінансування на реалізацію всіх програм? Держава допомагає чи лише спираєтеся на міський бюджет?
— Фінансування програм підтримки ветеранів, військовослужбовців та родин загиблих Героїв у Хмельницькій громаді здійснюється виключно за рахунок коштів місцевого бюджету. Це свідчить про те, що міська влада не просто виконує загальнодержавну політику, а самостійно бере на себе відповідальність за належну підтримку захисників і їхніх сімей.
Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації цих програм, є значним. Зокрема на Програму соціальної підтримки осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей на 2021-2025 роки передбачено 604 736,0 тис. грн; на Програму підтримки членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України “Родини Героїв” на 2023-2025 роки — 454 463,0 тис. грн.
Попри значне фінансове навантаження, міський бюджет стабільно забезпечує виконання програм, адже підтримка захисників — це один із безумовних пріоритетів громади. Саме завдяки консолідованій позиції міської влади, депутатського корпусу та громади в цілому Хмельницький залишається прикладом міста, яке не на словах, а на ділі дбає про своїх Героїв.
— Які напрямки діяльності стали особливо затребуваними під час війни?
— Найбільше виросла потреба у підтримці тих, хто постраждав від війни, втратив дім, здоров’я чи близьких. Передусім це такі напрямки: підтримка внутрішньо переміщених осіб, про яку я вже розповів. Робота з ветеранами, військовослужбовцями та родинами загиблих: це новий надзвичайно важливий напрямок, який потребує делікатності, поваги та комплексного підходу: від інформаційного супроводу та соціальних послуг до реабілітації і підтримки членів сімей. Саме тому було створено окремий профільний відділ. Психологічна та кризова підтримка сімей: на жаль, війна принесла стрес, втрати, розлуку з рідними, загострення сімейних проблем. Відтак зросла кількість звернень щодо насильства в сім’ї, виховання дітей у складних життєвих обставинах, потреби у соціальному супроводі. Ще одним напрямком є надання соціальних послуг “на місці” та в громаді: люди сьогодні потребують не формальних довідок, а живої підтримки, зокрема соціального супроводу, догляду, допомоги вдома, консультацій, виїздів у сім’ї. Ми також координуємо допомогу разом з волонтерами, благодійними фондами та партнерськими організаціями. Об’єднання зусиль стало ключем — ми працюємо спільно, щоб охопити більше людей і дати цільову, а не разову підтримку. Війна не лише загострила соціальні проблеми, а й змусила нас шукати нові підходи — більше людяності, персонального супроводу та оперативних рішень.
— У структурі управління діє міський центр соціальних служб. На яку допомогу можуть розраховувати родини, які опинилися у складних життєвих обставинах?
— Це якраз соціальний супровід сім’ї, психологічна допомога дорослим і дітям, підтримка постраждалих від домашнього насильства. Цілодобово працює телефон довіри 15-50, куди може звернутися кожен, хто опинився у складній життєвій ситуації, спілкування анонімне та конфіденційне. Натомість у “Просторі Розуміння” (Прибузька, 2) фахівці центру, який очолює Мар’яна Любецька, проводять групові зустрічі, арт-терапевтичні заняття, тренінги, що сприяють емоційному відновленню і зміцненню психологічної стійкості людей.
— Важливий крок подальшого розвитку України є оголошена Мінсоцполітики цифровізація соціальних послуг. Як із наданням цифрових сервісів у нашій громаді?
— Ми впровадили електронну чергу, завдяки якій мешканці можуть планувати візит до управління та отримувати консультації без тривалого очікування. У майбутньому плануємо розширити спектр послуг, які можна отримати онлайн.
— Нині всі українці як можуть допомагають фронту: донатять, плетуть сітки, виготовляють окопні свічки, збирають посилки на передову… Працівники вашого управління та підпорядкованих структурних підрозділів залучені до такої роботи? Можливо, співпрацюєте з благодійними фондами?
— Звичайно, систематично донатимо на потреби ЗСУ. Закупляли мавіки, квадрокоптери. Через військові частини та волонтерські організації передавали речі першої необхідності, продукти і медикаменти. Долучилися до збору коштів на вантажний фургон для ЗСУ. Крім того, підтримуємо наших колег, які нині служать в різних бригадах та дислокуються на різних напрямках. Я особисто беру участь у зборі посилок для військових.
Співпраця з благодійними фондами є важливим напрямком роботи управління. Благодійні організації допомагають нам оперативно реагувати на потреби громади, забезпечують ресурси, яких бракує. Разом із фондами організовуються заходи, які допомагають людям отримати не лише матеріальну, а й психологічну підтримку.
— Словяне Ільковичу, уявіть, що війна закінчилася. Яким ви бачите майбутнє управління соціального захисту? Що б ви прагнули змінити чи додати?
— Мрію, щоб після перемоги Україна стала державою, у якій соціальний захист не асоціюється з бідністю чи проблемами, а тільки підтримкою.
Бачу управління сучасним та цифровізованим, доступним кожному мешканцю громади. Після війни особливо важко буде відновлювати життя родин військових, ветеранів, ВПО та інших категорій людей. Ми хочемо розширити мережу соціальних послуг, створити ще більше можливостей для психологічної підтримки, реабілітації, професійної адаптації. Тому активно працюємо над планом Стратегії Хмельницької громади на 2026-2035 роки.
Вірю, що управління стане центром турботи, людяності та партнерства — місцем, де кожен знайде не просто допомогу, а розуміння та підтримку.
— 2 листопада в Україні відзначають День працівника соціальної сфери. Що побажаєте колегам, соціальним робітникам напередодні професійного свята? І чи святкуватимете?
— Передусім хочу висловити глибоку вдячність кожному працівнику соціальної сфери, тим, хто щодня з добром у серці допомагає людям, підтримує у найважчі моменти. Соціальна робота — не просто робота, це покликання. Щиро зичу міцного здоров’я, душевного тепла, Божого благословення, витримки та вдячності від людей, яким ви допомагаєте.
Ми не будемо святкувати, адже коли щодня гинуть наші захисники, коли багато наших колег воює, урочистості не на часі. Буде лише скромне нагородження від міського голови — як знак вдячності працівникам соціальної сфери за їхню щоденну нелегку працю. Кошти, які могли б бути витрачені на святкування, ми вирішили передати на підтримку Збройних Сил України.
Вірю, що справжнє святкування ще попереду, коли переможе Україна, коли повернуться наші захисники.
Розмовляла Жанна Бойчук
