Пам’яті Героя-земляка

Важкі часи змушують загартовуватися і породжують сильних людей, тих хто, незважаючи на біль і страх, виступили супроти окупантів. Українська земля подарувала світові безліч Героїв, які стали символами незламності, відваги та самопожертви. Одним з таких Героїв є Дмитро Васильєв — воїн-ракетник, який віддав своє життя в боротьбі за Україну під час війни з російськими агресорами. Його подвиг, як і подвиги побратимів, стали частиною великої історії опору та мужності, що запалює серця всього українського народу і демонструє світу його міць та силу.

Дмитро Васильєв народився 20 лютого 1978 року в місті Первомайську, що на Миколаївщині, у звичайній українській родині: батько працював водієм, мама — вихователькою в дитячому садочку. Він добре навчався у школі, був завзятим спортсменом — захоплювався легкою атлетикою та велосипедним спортом. У важкі для українського війська 1990-ті роки юнак мріяв про військову кар’єру, а саме — про елітну спеціальність ракетника, і його мрія здійснилася: він став курсантом Харківського військового університету, який закінчив у 2001 році. Військова служба для нього була покликом серця. Виявивши неабиякі здібності у військовій справі, він швидко здобув повагу серед побратимів та командирів.

Більша частина його військової служба проходила в лавах 19-ї ракетної бригади, якій у грудні 2019 року було присвоєно почесне найменування «Свята Варвара» — тут він пройшов службовий шлях від старшого лейтенанта до підполковника, командира ракетного дивізіону.

З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, Дмитро Васильєв, як досвідчений офіцер-командир ракетного дивізіону організовував точне, болісне та філігранне нанесення ракетних ударів по російських військах, коли вони лізли на материк через кримський перешийок. Він уміло керував підпорядкованим підрозділом, який завдав влучного удару по колоні противника біля населеного пункту Чонгар. Унаслідок цього удару було знищено до сотні одиниць техніки та особового складу ворога.

З 24 лютого до 18 березня 2022 року ракетний дивізіон під керівництвом Дмитра Васильєва завдавав ударів по скупченню військ противника, аеродромах, складах боєприпасів, командних пунктів противника, знищуючи значну кількість сил і засобів окупантів.

Деталі бойової роботи Дмитра Миколайовича належать до тієї категорії інформації, що ще тривалий час будуть під грифом «таємно», тож про його бойові заслуги, мужність та професіоналізм ми можемо судити хіба за багатьма його відзнаками: медалями «15 років Збройним силам України» та «За сумлінну службу» II і III ст., орденами Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ст.

18 березня 2022 року, під час виконання чергового бойового завдання в Запорізькій області, внаслідок підступного ракетного обстрілу російських окупантів підполковник Васильєв дістав множинні тяжкі осколкові поранення та опіки. Ще добу Дмитро боровся за життя, але, на жаль, його серце зупинилося…

Його смерть стала великою втратою для Збройних сил України та для всієї країни. Однак його відвага, рішучість і жертовність надихають інших боротися за свободу та незалежність.

У Первомайську в Дмитра Васильєва залишилася мати, у Хмельницькому — дружина, дочка та син. Варто зазначити, що 2018 року дружина Ірина Вікторівна вирішила стати на захист України і підписала контракт про проходження військової служби. Нині вона проходить службу у тій самій частині, де служив Дмитро Миколайович. 2020 року військову форму вдягнула і старша донька, яка нині боронить кордони України. Син також мріє стати воїном-ракетником. Це є ще одним важливим досягненням Дмитра: його вміння запалювати серця людей, додавати їм сил у важкі часи та не здаватися під гнітом обставин. Дмитро Васильєв не лише був відважним воїном, а й наставником для молодших товаришів по службі. Він передавав свої знання та досвід, допомагаючи іншим підготуватися до боротьби з ворогом. За роки військової служби він підготував ціле покоління ракетників і навіть його сім’я вирішила піти освітленим ним шляхом, шляхом захисту Батьківщини.

За особисту мужність, вагомий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України Указом Президента України № 235/2022 від 13 квітня 2022 року підполковнику Васильєву Дмитру Миколайовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Високу державну нагороду отримали з рук Президента дружина та діти військовослужбовця 29 серпня — у День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.

Героя поховали 23 березня 2022 року на Алеї Слави, що в мікрорайоні Ракове.

Після загибелі Дмитро Васильєв став символом безсмертного духу Героїв, які віддали своє життя за рідну землю. Його ім’я стало відомим серед військових та волонтерів, які згадують його подвиги і вшановують пам’ять про нього.

На його честь вулицю Попова в мікрорайоні Ракове перейменовано на вулицю Героя України Дмитра Васильєва, а також створено ініціативи, які нагадують майбутнім поколінням про його незламність. Рішенням Хмельницької міської ради Дмитру Миколайовичу Васильєву присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Сьогодні ім’я Дмитра живе в серцях його побратимів, рідних, а також усіх тих, хто прагне миру і справедливості для України.

За інформацією 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара»