«Прийшла моя пора йти до війська»
Він не служив у війську в молодості — за станом здоров’я. Але 24 лютого 2022 року сам пішов добровольцем захищати Україну.Старший солдат Микола Новотарський, позивний «Мисливець», 51 рік. Водій-заправник взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади.
Позивний «Мисливець» — із мирного життя. До війни Микола Новотарський захоплювався полюванням. «Тепер у нас велике полювання на страшних людиноподібних істот з московських боліт. Тож позивний підходить», — усміхається воїн.
Повномасштабне вторгнення застало його вдома, на Хмельниччині.
«Почув потужні вибухи. Відразу здогадався — почалася велика війна. Удари прийшлися по військових частинах, які добре знав. Заглянув у телефон — так і є: широкомасштабне вторгнення. Зрозумів, що прийшла моя пора йти до війська», — згадує Микола.
Не чекаючи повістки, сам вирушив до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Уже в ніч на 26 лютого разом з іншими новобранцями вантажив боєприпаси для танків і САУ, які готувалися на фронт. «Працювали, як навіжені. Відпочивати було ніколи. Розуміли — техніка потрібна на передовій. Мотивація була шалена», — ділиться воїн.
Далі — Харківщина. Охорона польової бази ремонту бойової техніки поблизу лінії бойового зіткнення. «Танки ремонтували просто в посадці, ми забезпечували охорону. Прилітали ракети, працювала артилерія. Але попри все — робили свою справу», — розповідає захисник.
Після звільнення Харківщини восени 2022 року командування довірило йому нову відповідальну ділянку — паливо-мастильні матеріали. Так він став заправником. На перший погляд — звичайна служба. Насправді — робота 24/7, без вихідних. Техніка постійно потребує пального. Основна логістика — вночі, бо на заправники полюють ворожі БпЛА.
«Їдеш завантажений і розумієш, що керуєш багатотонною “бомбою” на колесах. Але відганяєш ці думки й максимально дотримуєшся заходів безпеки», — ділиться воїн. Для захисту від дронів «Мисливець» придбав напівавтоматичний дробовик і бере його в кожен рейс: «На Бога сподівайся, а сам не лінуйся».
У рідкісні хвилини відпочинку повертається до творчості. За освітою — художник (закінчив Хмельницьке художнє училище), займається гравіюванням по металу. Багато друзів і помічників бригади отримали сувеніри з її символікою, зроблені його руками.
«Це своєрідне психологічне відновлення. За чотири роки втома вже відчувається — її треба знімати. Хоча вільного часу дуже мало. І замінити нас поки що нікому — тож працюємо далі». — каже боєць, на якого вдома чекають дружина, син Олександр і донька Аліна.
Група комунікацій Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
