Його досвід працює на майбутнє бригади

«Краще зупинити ворога тут, де він є, ніж чекати, поки він прийде додому. Інакше доведеться воювати далі не за свої міста, а разом із нашими сусідами в країнах Балтії”, – вважає десантник Віталій. Слова Віталія – прості й без прикрас, як у людей, які давно на війні.

Чоловік з Хмельниччини, служить в 13-му окремому батальйоні 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Він у війську вже 11 років. Починав як гранатометник, згодом став командиром відділення, був головним сержантом взводу, а пізніше і командиром взводу. За його плечима численні бої під Мар’їнкою, Горлівкою, Авдіївкою, Ізюмом, зачистки в районі Кам’янки….

“Перекидалися з росіянами через хату гранатами. Одна впала позаду мене. Я та мій побратим теж отримав поранення. Він мені каже: “Іванович, вставай”. А я кажу: “Ваня, я не можу встати, я ніг не відчуваю. Але нічого, пролікувався і повернувся в стрій”, – згадує Віталій.

Сьогодні його досвід працює на майбутнє бригади. Він відповідає за підготовку та адаптацію воїнів. “Адаптаційний період у підрозділі для нас не є формальністю. Щоб новачок не “зламався”, а став дійсно воїном, частиною команди”, – додає офіцер.

За роки служби Віталія відзначали не раз. Серед його нагород — орден Богдана Хмельницького III ступеня, “Сталевий хрест”, нагородна зброя, відзнака “За зразкову службу”. А нещодавно його вперше особисто відзначив Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський відзнакою «Військова честь». Цю нагороду отримують ті, хто зробив значний внесок у розвиток Збройних Сил, реформування за стандартами НАТО.

Слова Віталія – прості й без прикрас, як у людей, які давно на війні: Зупиняти ворога треба там, де він є, щоб він не приніс війну в наш дім”.

Відділення комунікацій 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади 8 корпусу ДШВ ЗС України