Будні наповнює добрими справами
У наш час професія хірурга — одна з найекстремальніших у медицині й поза нею. На перший погляд здається, що хірургія — це така ж професія, як і всі інші, проте працювати хірургом зможе далеко не кожен, це величезне фізичне й емоційне навантаження. Чого не скажеш про мого нинішнього співрозмовника Богдана Квасньовського, лікаря-хірурга, завідувача Хмельницького обласного госпіталю ветеранів війни.
Народився Богдан Вікторович у мальовничому селі Осламів на Віньковеччині в родині священника. По закінченню місцевої школи навчався у медико-біологічному ліцеї при Вінницькому медичному коледжі. Потім були роки навчання у Тернопільському медичному університеті на лікувальному факультеті, який закінчив у 2020 році.
Інтернатуру проходив у хірургічному відділенні Хмельницької обласної лікарні. А ще навчався в Національному центрі хірургії і трансплантації імені Шалімова за спеціальністю «Судинна хірургія».
Першим професійним гартом Богдана Квасньовського стала робота у Віньковецькій лікарні. Попервах було нелегко. Але підтримка колективу й невтомне прагнення до практичних знань надавали молодому лікарю впевненості та сил, допомогли швидко набути необхідного досвіду. Богдан Квасньовський удосконалював уміння, мало не щодня проводив в операційній. І тому невдовзі до хірурга прийшло заслужене визнання як пацієнтів, так і колег.
«Я добре пам’ятаю перші роки роботи і своїх наставників. У моєму житті їх було багато. Особливо згадую настанови завідувача хірургічним відділенням обласної лікарні Олександра Підмурняка: завжди професійно ставитися до справи, бути вимогливим до себе і своїх підлеглих», — ділиться лікар.
У липні минулого року Богдану Квасньовському запропонували посаду лікаря-хірурга в обласному госпіталі ветеранів війни. Він швидко влився в роботу на новому місці: імпонував колектив, доброзичлива атмосфера, сучасна медична база. І вже у листопаді 2025-го він очолив хірургічне відділення цього лікувального закладу.
«Завдячуючи керівнику нашого госпіталю Оксані Бочкарьовій, заслуженому лікарю України, депутату обласної ради, у палатах відділення затишно, є сучасне високотехнологічне обладнання. Усе це створює можливість для виконання найскладніших оперативних втручань», — ділиться завідувач хірургічним відділенням.
Нещодавно я перебував у цьому госпіталі. Й завітав у відділення, розраховане на 60 ліжок. Тут лікуються наші захисники, вимушено переміщені особи і ті, хто працює в тилу. Хірурги щомісяця виконують понад 100 складних операцій. Кількість їх щорічно зростає.
Спілкуючись з військовими Андрієм, Володимиром, Сергієм, почув чимало добрих слів на адресу кваліфікованих лікарів, медперсоналу. За їхніми словами, люди в білих халатах — справжні професіонали. Наприклад, про хірурга, учасника АТО Івана Байдака наголошували, що потрапити до нього — рівноцінно шансу на успіх оперативного втручання й прогресу в лікуванні важкої недуги. Не менше уваги заслуговують лікарі-хірурги Юрій Халімов, Ігор Коновалюк, Віктор Мартюк, Володимир Напольський і Сергій Жилюк, старша медсестра Наталія Стаднік.
Гарні відгуки довелося почути від хворих та колег й про завідувача відділення Богдана Квасньовського. У його характері поєднуються людська порядність, доброта і принциповість, цілеспрямованість та виняткова працелюбність, організаторський хист і бачення перспективи.
«3 такими фахівцями, як Богдан Вікторович, працювати — саме задоволення», — кажуть про нього працівники відділення.
А ще найбільшим досягненням хірургічної служби госпіталю стало суттєве розширення спектру лапароскопічних втручань. Тепер і тут малоінвазивно оперують грижі стравохідного отвору діафрагми, грижі передньої черевної стінки, видаляють камінці з жовчного міхура, проводяться оперативні втручання на магістральних судинах.
«Колектив нашого відділення має унікальний досвід і сили, аби якісно виконувати свою роботу, в повному обсязі надавати медичні послуги пацієнтам», — стверджує Богдан Квасньовський.
А свої будні хірург наповнює добрими справами. Лікарі, адміністративний, медичний персонал борються за здоров’я та життя кожного з пацієнтів. А найбільшою радістю вважають одужання хворого. Краще і не скажеш.
Валерій Марценюк
